Історія

Діяльність Мазепи

Мазепа та Північна війна

Біографія Мазепи

Мазепинці

Біографія Мазепи

www.mazepa.name — До дискусії про локалізацію місця обрання на гетьманство Івана Мазепи
Ольга Ковалевська — Іван Мазепа одружився з удовою
Євген Чернецький — Герб гетьмана Івана Мазепи: його зображення та походження
Тарас Чухліб — Західна Європа про Мазепу
www.mazepa.name — Сучасники про Івана Мазепу
Ігор Ситий — Сіверський слід походження роду Мазеп
Сергій Павленко — Родовід гетьмана Івана Мазепи
Тарас Чухліб — Дитинство та молоді роки Івана Мазепи на тлі епохи
Сергій Павленко — Іван Степанович Мазепа
www.mazepa.name — Біографія Івана Мазепи (розгорнуто)
www.mazepa.name — Біографія Івана Мазепи
Сергій Павленко — Іван Мазепа

Діяльність Мазепи

Олександр Дубина — Геополітичні креслення гетьмана Мазепи
Олександр Оглоблин — Мазепа й повстання Петра Іваненка (Петрика)
Юрій Мицик (отець, професор) — Гетьман Іван Мазепа як покровитель Православної Церкви
Ілько Борщак — Мазепа, Орлик, Войнаровський. Історичні есе
Ольга Ковалевская — Политическая акция И. Мазепы (1708-1709) как составной элемент системного кризиса конца XVII-начала XVIII века
Олександер Оглоблин — Гетьман Іван Мазепа та його доба

Мазепа та Північна війна

www.mazepa.name — Речі з експозиції «Московського кремля», пов’язані із Північною війною
Веніямин Кордт — Бої під Лісним і під Полтавою за щоденником Шведського ляйтнанта ф. Вейє
Микола Мазепа — Катівня в Лебедині
www.mazepa.name — Біографія Бориса Шереметьєва
www.mazepa.name — Біографія Адама Людвіга Левенгаупта
www.mazepa.name — Біографія Карла Густава Рьоншильда
www.mazepa.name — Біографія Родіона Боура
www.mazepa.name — Біографія Августа ІІ Сильного
www.mazepa.name — Біографія Станіслава І Лещинського
www.mazepa.name — Біографія Олександра Меншикова
www.mazepa.name — Біографія Івана Скоропадського
www.mazepa.name — Біографія Пилипа Орлика
www.mazepa.name — Біографія Петра І
www.mazepa.name — Біографія Карла ХІІ

Мазепинці

www.mazepa.name — Біографія Пилипа Орлика, укладена Ільком Борщаком
Борис Крупницький — Гетьман Пилип Орлик (1672–1742). Його життя і доля
Сергій Павленко — Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І.Мазепи (1687–1709 рр.)
Сергій Павленко — Оточення гетьмана Мазепи: Соратники та прибічники
Д-р. Б. Крупницький (За державність No. 4, 1934) — Пилип Орлик на Правобережній Україні в 1711 р.
Орест Субтельний — Мазепинці. Український сепаратизм на початку ХVIII ст.

Останнє в розділі «Історія»

З підрозділу «Біографія Мазепи»
Ігор Ситий

Сіверський слід походження роду Мазеп

Сучасний етап розвитку історичної науки в Україні характеризується пожвавленням досліджень, що пов’язані з добою Гетьманщини. І це цілком зрозуміло з огляду на проблему державотворення у сучасній Україні. Однією з яскравих постатей названої доби був гетьман Іван Мазепа, якому присвячена чимала література. Його біографія більш-менш окреслена, а от що стосується родоводу його предків, то тут дуже багато білих плям, бо бракує архівних джерел. Точніше, їхня майже повна відсутність. В такій ситуації можна спробувати заповнити цю прогалину, використовуючи інструментарій таких спеціальних історичних дисциплін як топоніміка, геральдика, сфрагістика, ономастика тощо.

Серед українських геральдистів та сфрагістів популярна версія, що гербові фігури української шляхти несуть у собі ознаки впливу давньоруської, білоруської, польської та власної протогербової і гербової символіки, тобто в Україні існувала власна самобутня геральдична традиція. Вважається, що на шляхетських печатках відбився процес пристосування власних емблем, печатних знаків до вимог європейських стандартів, бо, як відомо, саме після Люблінської унії розпочалося активне приєднання української шляхти до польської гербової системи. З цього приводу цікава наступна думка: "Старанний розгляд геральдичного матеріалу… що відноситься до князів Коріятовичів-Курцевичів, Наримунтовичів Пинських (XIV, XV, XVI ст.) та врешті родини Мазеп-Колединських, приводить нас до переконання, печаткові (геральдичні) знаки були дійсними родовими, дідичними, вірно перераховуваними гербами. Не можемо погодитись з поглядами барона М. Баумгартена, що у Литві, на Україні та Московщині печаткові знаки мали більше характер ознак князівської гідності як родового герба… Ступневі ущерблення чи відміни з часом віддалили дуже один знак від другого, але уважливий розгляд геральдичного матеріалу того часу дає нам докази, що на Литві і на Україні притримувалися геральдичних правил значно більше і довше, як наприклад у Польщі, де штучно вигадана традиція про хоруговні братства і часто безкритичне копіювання західних гербів знищили підставу цих правил… Крім цих своїх родинних знаків, на місце яких під впливом заходу приходять потім зображення Св. Юрія або князя на коні, деякі члени князівських родів вживали ще особистих печаток з емблемами, взятими з фауни, фльори чи просто з фантазії, одначе це не дозволяє нам нехтувати дійсними їх, дідичними гербами. Вплив західньої, а особливо польської, геральдики позначився вбивчо для старовинних гербових традицій на Литві та Україні. Вимога конче приліпити до кожного герба якусь назву, бажання зматеріялізувати малюнок поясненням та назвою з щоденного чи природнього життя змушували в деяких випадках переміняти герб, в інших малювати його цілком неправильно"[1]. Ще одне міркування з цього приводу: «Більшість виявлених зразків печаток хронологічно відповідають другій половині XVI ст., коли за словами польського історика Генрика Литвина «по унії Люблинський магнетерія і середня шляхта руська католізувалася, а за цим полонізувалася щодалі швидше». В контексті цього процесу особливо цінними є свідчення сфрагістичних джерел, котрі відобразили геральдичні новозміни, а разом з цим зберегли архаїчно-традиційні форми україньких гербів — родових знаків, знамен та символів. Виявлені зразки XVI ст. є прикладами самостійного розвитку українських гербів, котрі розвивалися в ізольованому від західних впливів знаковому середовищі, а головне — використовувалися поза регламентацією королівської влади та державних інститутів Речі Посполитої… Як зазначав відомий історик Київщини В. Б. Антонович: "На початку XVI ст., коли польські поняття про винятковість шляхетського стану проникають у середовище руських зем’ян і коли з’являється в них бажання встановити зовнішні признаки свого родового достоїнства, зем’яни Київської землі потрапляють у досить складне становище: вони не володіють спадковими гербами, подібно до польської шляхти й використовують тільки печатки з початковими літерами своїх імен та прізвиськ; проте виявляється, що єдиним станом краю (окрім княжих родів), що володіють випрацьованими геральдичними знаками, було київське міщанство, їх фамільні клейма і печатки стали матеріалом для встановлення шляхетської туземної геральдики в південній Русі після Люблінської унії 1569 р."[2].

Далі…

З підрозділу «Біографія Мазепи»
Сергій Павленко

Родовід гетьмана Івана Мазепи

Іван Мазепа народився 20 березня 1639 року в Білій Церкві в родині Адама-Степана та Марії Мазеп. Відомості про місце та день його народження записано у молитовнику Кременецького монастиря після 1709 р.[1] Підтверджують це й інші літописні, мемуарні повідомлення. Так, автор «Літопису Самовидця», зазначає, що І. Мазепа був "роду шляхетского, повіту Білоцерковского, старожитной шляхти українской и у войску значной«[2]. Канцелярист у часи правління гетьмана Самійло Величко у своєму «Літопису» писав, що гетьман — "значний козако-руський шляхтич, батько його Степан Мазепа мешкав… на Білоцерківщині в своїй маєтності Мазепинцях"[3]. Можливо, остання вказівка сприяла поширенню версії, що І. Мазепа народився саме у цьому селі. Проте документи середини ХVІІ ст. засвідчують, що батьки проживали у самій Білій Церкві. Мазепинці ж використовувалися ними для тимчасового проживання та ведення господарства.

Для з’ясування родоводу Мазеп велике значення має прояснення питання походження їхнього прізвища. У кабардинській мові слово "мазэ"(a) означає "місяць«[4], а «мазэпэ» — "першу фазу місяця, його початок"[5]. Оскільки у гербі гетьмана присутнє саме таке небесне світило, то це означає, що перед нами — не випадковий звуковий збіг.

Далі…

З підрозділу «Біографія Мазепи»
Тарас Чухліб

Дитинство та молоді роки Івана Мазепи на тлі епохи

Чи сподівалося подружжя Степана та Марини Мазеп на таку долю свого сина? Що закладали вони в нащадка свого роду та яку змогли забезпечити йому освіту? Перед тим як перейти до висвітлення цих важливих питань звернімося до короткого висвітлення епохи у якій зростав та виховувався молодий Іван Мазепа. Без сумніву, що важливі політичні події або ж культурні процеси, які відбувалися на той час у європейських країнах, а також і в Україні, певним чином впливали на формування особистості майбутнього гетьмана.

У Європі ХVII століття існувало три основних вузла міжнародних протиріч. Три вогнища конфліктів, які постійно тліючи, кожну хвилину могли перетворитися у жорстоку війну. У Західній Європі перетиналися торгові і колоніальні інтереси чотирьох держав, що мали найбільші запити у міжнародній політиці — це Іспанія, Франція, Англія і Нідерланди. На сході Європейського континенту існувала проблема взаємовідносин між Османською імперією та християнськими країнами, куди була втягнута й Україна. На Північному Сході великі північні держави протягом трьох століть вели непримиренну боротьбу за гегемонію на Балтійському морі. Ці три вузла перепліталися між собою, впливали один на одного і створювали досить неочікувані і складні ситуації в міжнародних відносинах того часу.

Далі…

З підрозділу «Біографія Мазепи»
Сергій Павленко

Іван Степанович Мазепа

Постать Івана Мазепи одна з найзагадковіших в українській історії. Дискусія, полеміка щодо оцінки його дій, вчинків і досі триває у науковій, популярній літературі. Причиною тому  — великий масштаб цієї особистості, яку важко збагнути, вмістити у певні рамки зрозумілості, осягнення. Гетьмана любили і ненавиділи, поважали і побоювались, цінували і остерігались, прославляли і оббріхували як в часи його кермування, так і пізніше, у наступні десятиліття та століття.

Іванові Мазепі не вдалося здійснити потаємну мрію свого життя — створення незалежної української держави. Але те, що він як патріот «для общаго добра матки моей Отчизны бідной Украины» наважився не закрити, а поставити це питання з відповідною гостротою для наступних поколінь, є найголовнішим його скарбом-заповітом нащадкам.

Далі…

З підрозділу «Біографія Мазепи»
www.mazepa.name

Біографія Івана Мазепи (розгорнуто)

Матеріал підготовлено Ольгою Ковалевською

Мазепа Іван Степанович — гетьман України (1687—1709 рр.); видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII — поч. XVIII ст.

Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І. Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І. Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної й соборної української держави.

І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.

Далі…

З підрозділу «Біографія Мазепи»
www.mazepa.name

Біографія Івана Мазепи

Іван Мазепа

Матеріал підготовлено Ольгою Ковалевською

Основні дати життя та діяльності Івана Мазепи

20 березня 1639 день народження І. Мазепи
1646—1656 навчання у Києво-Могилянському колегіумі
1657—1659 навчання за кордоном
1659/60—1663 перебування на службі у польського короля Яна Казимира
1668 одруження з Ганною Фридкевич
1669—1674 служба у правобережного гетьмана П. Дорошенка
1674 перехід на службу до лівобережного гетьмана І. Самойловича
1682 був обраний на посаду генерального осавула
25 липня 1687 обрання гетьманом на військовій раді на р. Коломак
1689 поїздка до Москви
1690 участь у першому поході на Кизикермен
1691—1692 повстання Петрика
1693—1694 участь у військових походах на південь
1695 війська І. Мазепи здобули Кизикермен
1696 участь в Азовських походах та взяття Азову
8 лютого 1700 нагородження Орденом св. Апостола Андрія Первозванного
1701 похід І. Мазепи до Ліфляндії, відновлення Переяславської єпископії та Трахтемирівського монастиря на Правобережжі, надання Києво-Могилянському колегіуму статусу академії
1702—1704 повстання на Правобережжі
1703 будівництво корпусу Києво-Могилянської академії
1705 похід гетьмана на Польщу, взяття Замосття
1707 нагородження Орденом Білого Орла
1 вересня 1707 згідно з розпорядженням австрійського цісаря Йосифа І І. Мазепу наділено гідністю князя Св. Римської імперії
2 листопада 1708 загибель Батурина
5 листопада 1708 позбавлення відзнаки ордену Св. Андрія
27 червня 1709 Полтавська катастрофа
22 вересня 1709 смерть гетьмана у с. Варниці під Бендерами
жовтень 1709 виготовлення так званого «Ордена Іуди» з метою затаврування гетьмана тавром «зрадника та запроданця»
18 березеня 1710 перепоховання праху гетьмана у м. Галац (Румунія)
З підрозділу «Мазепа та Північна війна»
Микола МазепаОбговорення [1]

Катівня в Лебедині

Стаття надрукована в газеті «Україна козацька»
№ 7—8 (77—78) квітень-травень 2008 р.

2 квітня 2008 року Кабінет Міністрів України, виконуючи Указ Президента України, затвердив план заходів з підготовки та відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу.

Цим планом передбачено багато серйозних заходів на теренах Полтавської, Чернігівської, Дніпропетровської, Харківської та Запорізької областей. На наш погляд, поза увагою цього плану залишилася ще одна подія, яка відбувалася на теренах Сумської області і набула назву «Катівня в Лебедині». А між тим, саме події в Лебедині, як і різанина в Батурині, в значній мірі пояснюють, чому багато козаків не підтримало гетьмана Мазепу, а деякі з тих, що підтримали, відійшли від нього, налякані жахами цих подій.

Згідно «Енціклопедії Українознавства», перебуваючи у Лебедині (теперішня територія Сумської області), цар Петро І створив сумнозвісну слідчу канцелярію, куди звозили прихильників гетьмана Мазепи і піддавали їх надлюдським тортурам та знущанням.[1]

Далі…