Директор Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури й містобудування при Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури у Києві, архітектор Сергій Юрченко, інформує українську діяспору про аварійний стан та швидку руйнацію від запустіння й недогляду унікальної мурованої церкви Св. Покрови Богородиці в с. Дігтярівці Новгород-Сіверського району Чернігівської области. За советської доби цей храм було зачинено і відтоді він не діє, не ремонтується та тепер стоїть майже без покрівлі з пошарпаними стінами. Розроблений київськими архітектами проєкт реставрації пам’ятки не здійснено, попри усіх старань і звернень науковців та громадськости до державних пам’яткоохоронних установ в Україні.

Цей хрещатий п’ятибаневий храм 1708 р. є останньою фундацією славного гетьмана Івана Мазепи (1687-1709 рр.), неперевершеного будівника українських церков. Він є рідкісною за формами і декором спорудою у стилі західньоевропейського барокко в центральній Україні. Там зберігалась знаменита ікона Богородиці Дігтярівської, коштовні позолочені срібні шати до якої замовив гетьман.

Київський архітектор Сергій Юрченко звертається з проханням до українських організацій та добродіїв у Канаді та ЗСА допомогти зібрати US $10,000 для поновлення цегляних бань і склепінь храму в 2011 р., щоб бодай врятувати його від аварійного стану і подальшої руйнації. Це є більш, ніж помірні кошти у порівнянні до звичайних великих витрат на реставрації та реконструкції архітектурних пам’яток в Україні зараз. Директор Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури й містобудування буде керувати ремонтом/реставрацією Покровської церкви.

Першим відгукнувся на це прохання голова проводу ОУН Микола Плав’юк. Від його Фундації ім. Ольжича в Україні видано субсидію архітектору Юрченку на спорудження у листопаді тимчасового дерев’яного даху над руїнами храму, щоб захистити їх від опадів. Капітальний ремонт, реставрацію цегляного перекриття церкви він почне з квітня, якщо на той час вдасться зібрати потрібні фонди.

Ліга Українців Канади, Ліга Українок Канади та Дослідний Інститут «Україніка» у Торонті погодились допомогти зібрати кошти для відбудови Мазепиної церкви в Дігтярівці й заснували фонд проєкту при вищевказаному інституті, а також оприлюднюють це звернення до громади у пресі та летючках. Тих доброчинців у Канаді, які бажають пожертвувати на таку ціль, ласкаво просимо надіслати Ваші чеки за адресою:
Mr. Orest Steciw
President, Ucrainica Research Institute
83 Christie St
Toronto, Ontario M6G 3B1
Canada
Teлефон: (416) 516-8223
Email: luc@lucorg.com; ucrainica@bellnet.ca

Будь ласка, випишіть Ваші чеки з пожертвами на: «Ucrainica Research Institute, Memo/Re: Mazepa Church Project». Цей інститут надішле Вам офіційну посвідку для сплачування канадських податків.

Протягом останнього часу з’явилося чимало нових досліджень, які в той чи інший спосіб пов’язані з постаттю гетьмана І. Мазепи. Зокрема, на увагу наших відвідувачів заслуговують такі праці, як книга Т. Рендюка «Гетьман Іван Мазепа – відомий і невідомий» (К.: АДЕФ−Україна, 2010. – 480 с.: іл.), монографія Т. Чухліба «Секрети українського полівасалітету. Хмельницький – Дорошенко − Мазепа» (К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 327 с.), праця О. Ковалевської «Збірник «Мазепа»: реконструкція видавничого проекту 1939−1949 років» (К.: Темпора, 2011. – 176 с.: іл.), а також альбом «Гетьманські резиденції Батурина» (Торонто, 2011), присвячений результатам роботи Батуринської археологічної експедиції 2010−2011 років за редакцією З. Когута, В. Мезенцева, В. Коваленка, Ю. Ситого.

Праця Т. Рендюка розкриває маловідомі аспекти політичних, дипломатичних та культуно-духовних зв’язків між гетьманом України Іваном Мазепою та його сучасниками – господарями Молдови та Валахії наприкінці XVII – XVIII століть. Текст авторського дослідження представлений п’ятьма мовами: українською, англійською, польською, французькою та румунською.

Монографія Т. Чухліба є продовженням досліджень автора, присвячених феномену полівасалітету, як традиційної моделі зовнішньої політики Українського гетьманату другої половини XVII – початку XVIII ст. Особлива увага надана аналізу генези полівасалітету Івана Мазепи та політичним причинам відмови гетьмана від зверхності Москви.

Праця О. Ковалевської представляє дослідження з історії створення та спроби перевидання матеріалів третього тому збірника «Мазепа», підготовленого працівниками Українського наукового інституту у Варшаві  (1939) та збірника «Іван Мазепа», що готувався до друку співробітниками УВАН у 1949 р. На основі збережених в музеї-архіві ім. Д. Антоновича (Нью-Йорк, США) архівних матеріалів упорядник відтворила імовірний зміст збірників, запропонувавши до уваги читачів тексти відтворених статей Б. Крупницького, О. Оглоблина, В. Січинського, Д. Олянчина, В. Жили, представила біографічний та ілюстрований додатки до збірника.

На фото: колектив учителів СШ №292 імені гетьмана Івана Мазепи під час урочистостей з нагоди відкриття пам’ятної дошки

Ця книга висвітлює невідомі сторінки історії Росії і України в роки правління гетьмана Івана Мазепи. Вона розповідає про негаразди тісної військової, зовнішньополітичної, економічної і культурної співпраці.

Розкривається характер стосунків Мазепи з найближчим оточенням Петра I і самим царем. Дається характеристика політичної еліти України-Гетьманщини.

У книзі розкривається складний комплекс протиріч і конфліктів адміністративних і військових реформ Петра I, спрямованих на перетворення Росії на імперію, що відбувалися на тлі подій Північної війни.

У листах гетьмана знайшло відображення широке коло проблем життя тогочасної Української держави, насамперед її участь у воєнних конфліктах, котрі велися Росією. Крім того, вони дозволяють значно поглибити знання щодо взаємин Війська Запорозького із країнами, що входили до складу Османської імперії – Кримським ханством, Валахією, Молдовою, Буджацькою Ордою, а також із Річчю Посполитою й залежним від неї правобережним козацтвом. Представлені й різні аспекти внутрішньополітичного, соціального, економічного і культурного життя України, які вирішувалися у взаємодії із російською верхівкою.