Історія

www.mazepa.name — Код ідентичності: Мазепа
www.mazepa.name — Біографія Мазепи в “Великій українській енциклопедії”
www.mazepa.name — До 314-річниці до дня смерті Мазепи
www.mazepa.name — “До булави треба голови”: політична біографія Мазепи
www.mazepa.name — Круглий стіл до 310-ї річниці Полтавської битви
www.mazepa.name — Іван Мазепа і Слобідська Україна
www.mazepa.name — Кахлі з гербом Пилипа Орлика
www.mazepa.name — До питання про розвідку часів Мазепи
www.mazepa.name — Ще про герб Пилипа Орлика
www.mazepa.name — Герб Пилипа Орлика на Батуринських кахлях
www.mazepa.name — Поняття «мазепинець», «измена», «изменник» в суспільному дискурсі XVIII ст.

Останнє в розділі «Історія»

З підрозділу «Діяльність Мазепи»
Ольга Ковалевская

Политическая акция И. Мазепы (1708-1709) как составной элемент системного кризиса конца XVII-начала XVIII века

Личность и эпоха гетмана Украины (1687-1709 гг.) Ивана Мазепы являлась предметом описания, анализа и оценки не одного поколения историков, начиная с XVIII века. С точки зрения традиционной историографии можно выделить три основных условных направления, в рамках которых формировались схемы трактовок жизни и деятельности данной исторической личности, а также особенности оценок его последней военно-политической акции 1708 года.

Наиболее распространенным является представление И.Мазепы в роли изменника Петра, украинского народа и “вечной дружбы” российского и украинского народов. Его сепаратизм рассматривался как угроза для целостности Московского государства. Те авторы, которые придерживались государственного направления официальной российской историографии, были убеждены в существовании “единой и неделимой России” уже в конце XVII века. Соответственно Украина (Малороссия) воспринималась ими как ее неотъемлимая часть. В силу этого, переход И.Мазепы на сторону шведского короля Карла ХІІ, совершенный в интересах Украины, рассматривался как непосредственная угроза Московскому государству и поэтому не мог не рассматриваться ее идеологами и историками, как измена. Далі…

З підрозділу «Мазепинці»
Д-р. Б. Крупницький (За державність No. 4, 1934)

Пилип Орлик на Правобережній Україні в 1711 р.

Старі дослідники української історії: Костомаров, Антонович та Еварницький, пишучи про діяльність гетьмана Пилипа Орлика на Правобережній Україні в 1711p., звертали свою увагу скорше на фактичний перебіг подій, ніж на вияснення причин та обставин, що сере’д них працював Орлик на Україні. Основне питання, чому широко закроєна акція Орликова в 1711р. не принесла сподіваних результатів, лишалося через те невиясненим. У цьому не можна обвинувачувати самих істориків, бо джерела, що на них вони спиралися, були, здебільшого, московського офіційного походження: реляції московських військових комендантів на Україні та їх переписка з приводу воєнних подій. Натомість матеріалів,— що походили б від другої сторони — шведів, запорожців, татар, поляків — майже не було. Не один історик вказував на потребу в таких джерелах: так Еварницький думав, що без них не можна обєктивно представити бою під Білою Церквою (1); Борщак пошукував за ними в Парижі, але не міг нічого знайти (2).

Працюючи в Пруському Державному Таємному Архіві, знайшов я кілька документів, що дають нам дещо нового для освітлення акції Пилипа Орлика на Україні в 1711р. Головна вага цих документів полягає якраз у тому, що вони доповнюють московські реляції описом подій у шведсько-татарському освітленню. Особливо цінною є одна кореспонденція, що писала її невідома особа з Бендер, місця перебування шведського короля й нашої української еміграції. Вона коротко малює самий похід Орлика й татар на Україну, а, головно, подає, чому акція спільних татарсько-польсько-козацьких сил не мала успіху. Отже, ці нові матеріяли, разом із іншими, вже друкованими — як дневник фельдмаршала Шеремєтєва, що його до цього часу дослідники не прийняли під увагу, — дають нам можливість наново освітлити деякі неясні питання з часів перебування гетьмана Пилипа Орлика на Правобережній Україні в 1711р. Далі…

З підрозділу «Мазепинці»
Орест Субтельний

Мазепинці. Український сепаратизм на початку ХVIII ст.

Орест Субтельний. Мазепинці: Український сепаратизм на початку ХVIII ст. – К.,1994. – С.105

На підставі численних документів у контексті європейської історії висвітлюється діяльність гетьмана Мазепи та його однодумців.

  • ЧАСТИНА ПЕРША
    • ВСТУП
    • Європейський контекст
    • Український контекст
    • Зв’язки козацької України з царями
    • Гетьман Іван Мазепа
    • Спокуса опору
    • Українські невдоволення
    • Контакти Мазепи з Лещинським і Карлом XII
    • Конспіративне мистецтво Мазепи
    • Боротьба за Україну
    • Перша реакція Петра І
    • Пропагандистська війна
    • Хто в Україні підтримував царя
    • Мазепа та запорожці
  • ЧАСТИНА ДРУГА
    • Бендерський період
    • Українці в Бендерах: склад, умови, конфлікти
    • Обрання Пилипа Орлика на гетьмана
    • “Бендерська Конституція”
    • Кримський союз
    • Українсько-татарскька співпраця: прецеденти
    • Українсько-татарський договір
    • Протиросійська пропаганда сюзників
    • Похід 1711 року
    • Похід закінчується катастрофою
    • Турецько-український союз
    • Українсько-турецькі переговори
    • Українсько-турецький договір
    • Крах турецької орієнтації
    • Незгоди між Орликом і турками зростають
    • У переговори вступають поляки
    • Турецько-польські дебати з українського питання
    • Орлякова пропольська орієнтація
    • Порта відмовляється від своїх українських планів
  • ЧАСТИНА ТРЕТЯ
    • Перехідний період
    • Мазепинська інтерлюдія в Європі
    • Цареве полювання на мазепинців
    • Інтернування Орлика в Османській імперії
    • Запорожці під татарською зверхністю
    • Цар стискає лещата
    • У вирі дипломатичних інтриг
    • Лещинський, Орлик і “українська революція”
    • Місія Григора Орлика до Порти
    • Місія Григора Орлика до Криму
    • Розв’язка
    • Україна після Петра І
    • Повернення запорожців під владу Росії
    • Останні спроби
    • ВИСНОВКИ

Далі…

З підрозділу «Діяльність Мазепи»
Олександер Оглоблин

Гетьман Іван Мазепа та його доба

Нема найменшого сумніву, що гетьман Іван Мазепа був відданий ідеї української державности і — тим самим — ідеї соборности України. Ці ідеї він одідичив по своїх українських предках; він дістав їх на спадщину від своїх попередників — українських гетьманів, від Хмельницького до Самойловича. Ці ідеї були провідними для нього в його державно-політичній і культурній діяльності, і їх заповів він майбутнім українським поколінням.
Доба Мазепи — це часи відродження України: політичного, економічного, культурного — по Руїні, що знищила великі пляни Хмельницького, Виговського і Дорошенка, обмежила Українську державу тереном Лівобережжя, поставила гетьманську владу віч-на-віч з ростучою силою старшинської аристократії й залишила Україну на поталу московського імперіялізму.
Далі…