Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І.Мазепи (1687–1709 рр.)
Згура (Стигліїв, Гречанін) Тимофій
(? — 1708)
Генеральний суддя Василь Чуйкевич на допиті 14 липня 1709 р. повідомив, що Згура користувався особливим довір’ям у І. Мазепи, і ніби гетьман наказав греку наглядати за ним 1. Невідомо, коли Т. Згура з’явився в Україні. Скоріш за все він належав до греків, які переселилися до Ніжина. Він мав там двір 2, в якому, очевидно, й мешкав. Т. Згурі належали маєтності в Яготинській сотні Переяславського полку 3. У глейті (проїжджому листі) від 8 січня 1700 р., виданому І. Мазепою, згадувався Зкгурустинович 4, значний військовий товариш, який їздив посланцем гетьмана до Молдавії 5. Але це, певно, був не Т. Згура, а якийсь його родич. Бо у листі І. Мазепи до боярина Ф. Головіна від 20 травня 1703 р. повідомлялося, що гетьман «утратилем Зигуру Стилевича (которого послалем был до Юсуп Сараскер силистрийского паше) через запорожцов разбойников в семидесятом числе собравшихся и около Богу и Днестра всяких людей розбиваючих, якии спостигши его Зигуру на урочищи Сухом Ягорлику, до смерти забили» 6.
З дипломатичними дорученнями від гетьмана у Туреччину їздив і Згура. Так, Г. Головкін інформував 9 червня 1708 р. Петра I: «Получили мы на сих днях писмо от гетмана Мазепы, в котором пишет, что посылал он человека свокго Згуру до Сераскера — паши Силистрийского с комплементом и со взаимным подарунком и з словесным оправданием в обидах, Белогородцкой орде починенных. А в самом деле посылал он, гетман, его, чтоб подлинно проведал о всяком поведении тамошнем, а наипаче теперь во время бытности тамо послов неприятельских Швецкого и Полского, которые, как он, Згура, сказывал ему, гетману, что с версту от Бендера в одном селе стоят и частые с Сераскером конференции имеют» 7.
Посланець І. Мазепи прощупував грунт для співпраці османів з українцями у звільненні України. Дещо пізніше І. Мазепа відкрито просив допомоги у Туреччини у війні мазепинців проти Московії. Гетьман наділив свого довірника орендою на Білоцерківщині 8. Також він доручав йому проводити фінансові операції. На Бендерській комісії зазначалося, що «гетьман велів через Згуру виміняти звичайну монету на дукати» 9. Ніжинський грек-довірник І. Мазепи помер у кінці 1708 р. у Ромнах 10, тодішній резиденції Карла XII та І. Мазепи.
Примітки
1 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі ІР НБУВ). — Ф. 61. — Спр. 1802. — Арк. 69.
2 Материалы для отечественной истории. — Т. 2. — С. 245.
3 Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. — Нью-Йорк, 1960. — С. 150.
4 Мицик Ю. З документації гетьмана Івана Мазепи // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 105.
5 Там само.
6 Эварницкий Д. Источники для истории запорожских козаков. — Владимир, 1903. — Т. 1. — С. 951.
7 Письма и бумаги императора Петра Великого. — М.-Л., 1946. — Т. 7. — Вып. 2. — С. 824.
8 І Р НБУВ — Ф. 61. — № 1804. — Арк. 86.
9 Возняк М. Бендерська комісія по смерті Мазепи// Мазепа. Збірник. — Варшава, 1938. — Т. І. — С. 126.
10 Костомаров Н. Руина. Мазепа. Мазепинцы. — М., 1995. — С. 741.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
Схожі публікації:
- Взаємини Івана Мазепи з господарями Валахії та Молдови (за недрукованими листами гетьмана 1691–1700 рр.) — В’ячеслав Станіславський
- Гетьман Іван Мазепа та Запорозька Січ: від непорозумінь до союзу — В’ячеслав Станіславський
- Нова стаття у «Публіцистиці» — www.mazepa.name
- Вірші Н. Поплонського р. 1691 — Олександр Оглоблин
