З підрозділу «Мазепинці»
Сергій Павленко

Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І.Мазепи (1687–1709 рр.)

Нахимовський Федір Іванович
(? — 1758)

Один з найактивніших борців за вільну Україну в 1715—1755 р., соратник Пилипа та Григорія Орлика Федір Нахимовський розпочав свою політичну кар’єру при дворі Івана Мазепи. Він походив з Лубенського полку 1.

Очевидно, перед появою в оточенні гетьмана Ф. Нахимовський отримав непогані знання в Києво-Могилянській колегії, оскільки неодноразово виконував дипломатичні доручення як І. Мазепи, так і П. Орлика. Причому за їхнім проханням складав важливі таємні депеші. Данило Апостол розповідав, що з Бахмача на початку листопада 1708 р. гетьман та Карл XII послали Ф. Нахимовського до польського короля Станіслава Лещинського 2. Після полтавської поразки 1709 р. він був генеральним бунчужним, а потім (з 1730-х рр.) генеральним писарем П. Орлика 3.

Проживаючи у Туреччині, Швеції, Польщі, активно боровся за українську справу. Навіть на схилі літ у 1750-х рр. Ф. Нахимовський планував підняти антимосковське повстання в Україні. Син П. Орлика Григір Орлик з пошаною писав про нього у 1753 р.: «Цей старшина був дуже корисний при листуванні гетьмана І. Мазепи з небіжчиком шведським королем (Карлом XII). Йому довіряли в найтаємніших місіях, і мій батько користувався ним у найделікатніших справах» 4. Генеральний секретар міністерства закордонних справ Франції Терсієр теж відзначав у 1752-х рр. здібності Ф. Нахимовського: «Цей старшина дуже розумна людина, сильно прив’язана до свободи своєї батьківщини…» 5. У грудні 1755 р. він разом з Ф. Мировичем у Бахчисараї зустрічався з запорозьким козаком Василем Романовським і попросив його передати на Січ, що вони перебувають у Криму, аби «військо Запорозьке низове від Російської держави відвернути і навернути до хана кримського» 6 на вигідних умовах. Взагалі ж, за свідченням січовиків Івана Орловського та Омеляна Черевика, які бачилися з емігрантами, останні дуже розраховували на союз прусського, французького, шведського і польського королів у боротьбі з Росією, таємну їх згоду у грудні1755 р. — січні 1756 р. спільно з кримським ханом розпочати війну з нею 7. Та задуми обох мазепинців залишилися з незалежних від них обставин нереалізованими.

Федір Іванович Нахимовський помер майже одночасно з Ф. Мировичем у 1758 р.

Примітки

1 Путро О. З історії зв’язків запорозького козацтва з українською політичною еміграцією (середина XVIII ст.) // Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. Матеріали міжнародної наукової конференції. — Київ-Запоріжжя: Інститут історії України НАНУ, Науково-дослідний інститут козацтва, 1997. — С. 114.

2 Источники Малороссийской истории, собранные Д. Бантыш-Каменским. — М., 1859. — Т. II. — С. 214.

3 Кресін О. Мазепинці. — К., 1994. — С. 55.

4 Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. — С. 372.

5 Різниченко В. Пилип Орлик — гетьман України. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. — – К., 1996. — С. 256.

6 Скальковський А. Історія Нової Січі, або останнього коша запорозького. — Дніпропетровськ: Січ, 1994. — С. 355.

7 Путро О. З історії першої української політичної еміграції (за архівними джерелами XVIII ст.) // Сіверянський літопис. — 1998. — С. 8.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Обговорення завершено.