Історія формування, розвитку та діяльності музейної установи в Московському Кремлі нараховує майже три століття. Вперше статус музея Майстерня та Оружейна палата отримали внаслідок Указа імператора Олександра I «О правилах управления и сохранения в порядке и целости в Мастерской и Оружейной палате ценностей”» від 10 березня 1806 р. Розробкою концепції, формуванням штату та проведенням основних заходів з утворення музея керував дійсний таємний радник Петро Степанович Валуєв.

В результаті змін, що відбулися в історії країни на початку XX століття, на території Московського Кремля до 1920-х років сформувався унікальний музейний комплекс. До його складу, крім Оружейної палати, увійшли Успенський, Архангельський и Благовіщенський собори, церква Положення різи Богородиці, ансамбль дзвінниці Івана Великого й Патріарший палац XVII ст. Далі…

Державний історичний музей є найбільшим національним музейним закладом Росії. Його величезне зібрання представляє історію та культуру цієї країни з найдавніших часів до сучасності. Музей заснований у 1872 р. за ініціативою громадськості. Початок колекції становили матеріали історичного та севастопольського відділів Політехнічної виставки 1872 р. у Москві. У травні 1881 р. заклад отримав назву Імператорський Росийський Історичний музей та був переданий у підпорядкування Міністерства народної освіти. З листопада 1917 р. носив назву Державний Російський Історичний музей, а з лютого 1921 р. – Державний Історичний музей (ГИМ). Указом Президента Російської Федерації від 18 грудня 1991 р. музей віднесено до найбільш цінних об’єктів культурного спадку Росії. Положенням, затвердженим Урядом РФ 11 липня 1994 р., музей визнаний науково-дослідницьким та культурно-просвітницьким закладом, за ним закріплена роль головного науково-методичного центру для історичних та краєзнавчих музеїв России. В колекціях Державного історичного музею зберігаються численні матеріали з історії та культури України. Серед них матерали, пов’язані з життя та діяльністю українських гетьманів Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Тетері, І. Мазепи тощо.

Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» є одним із головних туристичних об’єктів Чернігівщини та України. До його складу входять 29 унікальних пам’яток архітектури та історії, шість з яких домонгольського періоду і на думку фахівців вважаються одними з найдавніших у Східній Європі. Заповідник було засновано 20 лютого 1967 р. на правах філіалу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софіївський музей». Серед споруд, які входять до складу Заповідника Спаський собор, Борисоглібський собор, Антонієви печери, комплекс Чернігівського колегіуму. Одним з найяскравіших храмів князівськой доби у Чернігові вважається Борисоглібський собор (1120 – 1123 рр.) – усипальниця князів роду Давидовичів. В ХVІІ ст. в Борисоглібському соборі були поховані видатні православні ієрархи: Лазар Баранович, св. Феодосій Углицький, Амвросій Дубневич та Феофіл Ігнатович. Далі…

Чернігівський історичний музей веде свою історію від 1902 р., коли на основі приватної колекції відомого мецената та колекціонера В. В. Тарновського, було відкрито Музей українських старожитностей. Одночасно в місті було відкрито музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії, єпархіальне сховище старожитностей, музей поміщицького побуту і мистецтв та етнографічний музей. 1925 р. ці музейні установи були об’єднані під дахом Чернігівського державного музею, який з 1991 р. отримав назву Чернігівський історичний музей імені В. В. Тарновського.

Далі…

Передача «Театр одного актора» Українського радіо «Культура» у виконанні заслуженої артистки України Галини Кажан представила поему у віршах Володимира Сосюри «Мазепа».

Навколо тексту поеми Володимира Сосюри чимало загадок. Ми можемо лише припустити, що роки праці над твором припадають на 30-ті вже минулого століття.

Постать одного з найвідоміших гетьманів України, мецената, на кошти якого було споруджено десятки монастирів, привертала увагу багатьох письменників світу. Серед них Богдан Лепкий, Джордж Байрон, Віктор Гюго, Олександр Пушкін, Юліуш Словацький. Володимир Сосюра подарував нам (цитую): «Свого Мазепу, що впав офірою Москви…»

Володимир Сосюра — «Мазепа»

Я згадав про Україну,
Козацьку волю і орлів…
Про дальній плач, і сміх, і спів,
Про дідний дум і верб, і трав…
Козацьку волю я згадав!..
Там дзвін копит, і крик, і постріл,
Там шаблі рух меткий і гострий…
На бунтівливій оболоні
Живуть там бурею яркою,
І золоті зорі долоні
Тремтять над синьою рікою,
Мов хочуть впасти в серебро…
І зветься та ріка Дніпро.
Там у ясному хороводі
Дівчата чайками…

Ну, годі…
Я бачу, ти не тільки паж,
Але й поетом бути можеш.
Твої слова, як зорі й рожі,
В них і любов, і туга, й гнів…
Бач, як усіх заворожив…

І круль повів навколо оком.
Усі задумались глибоко,
У всіх під віями гроза…
І пишний палац іщеза…
А там за муром — сурми, коні…
Шумлять знамена, вітер віє,
Запахла кров’ю вже земля…
Та владний голос короля
Їх поверта із царства мрії.
Вони у залі. Що за жах?
Замість шабель — чарки в руках.

Монета присвячена представникові українського шляхетського роду, сподвижнику Івана Мазепи, який став гетьманом у вигнанні — Пилипу Орлику (1672–1742 рр.), автору першої української конституції «Пакти та конституції законів та вольностей Війська Запорозького…» (1710), яка є історичною пам’яткою політично-правової думки України початку XVIII ст., що регламентувала основні питання державного будівництва в Україні.

Монета продовжує серію Національного банку України «Герої козацької доби». Матеріал виготовлення: срібло.

На аверсі монети зображено загальну для цієї серії композицію, що втілює ідею соборності України: малий Державний Герб України підтримують гербові фігури архістратига Михаїла і коронованого лева — символи міст Києва і Львова, стилізовані написи: УКРАЇНА, 2002, 10, ГРИВЕНЬ, логотип Монетного двору, а також позначення металу, його проби — Ag 925 та вага в чистоті — 31,1.

На реверсі монети в намистовому колі в центрі зображено Пилипа Орлика, який стоїть в оточенні козаків-соратників, піднявши праву руку та тримаючи в лівій руці розгорнутий свиток «Пакти та конституції…». Між зовнішнім кантом монети і намистовим колом угорі розміщено стилізований напис «ПИЛИП ОРЛИК», унизу ліворуч — роки життя 1672−1742.

Автори: ескізів — Олександр Івахненко; моделей — Анджей Новаковськи, Володимир Демяненко.

26 січня 2007 року відбулося засідання журі конкурсу на кращий ескізний проект пам’ятника гетьману Пилипу Орлику, спорудження якого передбачене у смт Батурин Чернігівської області. На конкурс було представлено чотири проектні пропозиції. Журі визначило кращим проект під девізом 200007, створений авторським колективом у складі народного художника України, скульптора А. В. Куща та заслуженого архітектора України О. К. Стукалова.

2 лютого 2007 року журі замовленого конкурсу на кращий ескізний проект пам’ятника гетьману Пилипу Орлику, спорудження якого передбачене у м. Києві, розглянуло три представлені на конкурс проекти та визначило переможця конкурсу, ескізний проект під девізом № 272727, створений народним художником України, скульптором А. В. Кущем.

7 березня на засіданні містобудівної ради Київголовархітектури схвалений та прийнятий проект пам’ятника Пилипу Орлику, розробленого Анатолієм Кущем. Пам’ятник, який композиційно складатиметься із двох частин, планується встановити на бульварній частині вулиці Липської, розташованої перед Кловським палацом у Печерському районі столиці.