Іван Мазепа. Серія «Знамениті українці», 2009 р.
Автор Д. Журавльов.
Завантажити з «Української сторінки»

Гетьман Іван Мазепа. Дитинство, служба у польського короля, московського царя, прихід до влади, спроба звільнити Україну.
Автор та режисер Костянтин Красній, оператор Вадим Крайнік.
У 2-х частинах.

http://www.ex.ua/get/1151700

Цикл «Невідома Україна» яскраво, переконливо і дохідливо подає відзняту кіномонографію з історії України. Вона однаково цікава і школяру, і пересічному глядачеві, і професійним історикам.

«Гей, на Чорному морі» (історична пісня про Мазепу та Палія)

Микола Будник, народна бандура, 2001 р.

http://www.ex.ua/view/632163

Естонський історичний музей веде свій початок від ХІХ ст., коли в країні з’явився інтерес до національної історії. Однією з перших приватних колекцій, які склали основу цього зібрання, стала приватна колекція співробітника талліннського муніципалітету Йоханна Бурхарта. Йього колекція Mon Faible (моя слабкість) була заснована 1802 року. З часом колекція увійшла до складу Провінційного музею Естонського літературного товариства, заснованого у 1864 р. У 1911 р. музей перемістили до спеціально викупленого для цього палац на вулиці Кохту, на склоні погорбу Тоомпмеа. Невдовзі музей перетворився на культурний центр, який формивав смаки та погляди талліннських городян. У часи Естонської республіки (1918−1940) музей зберігав свою позицію, а його колекція продовжувала зростати. У 1940-му родці, коли Естонія увійшла до складу СРСР, у музеї відбулися великі зміни. Він був націоналізований та перейменований на Державний історичний музей Естонської РСР. Після набуття незалежності музей отримав статус національного, але й сьогодні одним з найцікавіших відділів музею залишається колекція Й. Бурхарта, у складі якої зберігається надзвичайно цікавий експонат, що має відношення до українського гетьмана І. Мазепи.

• Рахівниця. За легендою, вона належала І. Мазепі. XVII−XVIII ст. Шкіра, метал, кістка.

Історія формування, розвитку та діяльності музейної установи в Московському Кремлі нараховує майже три століття. Вперше статус музея Майстерня та Оружейна палата отримали внаслідок Указа імператора Олександра I «О правилах управления и сохранения в порядке и целости в Мастерской и Оружейной палате ценностей”» від 10 березня 1806 р. Розробкою концепції, формуванням штату та проведенням основних заходів з утворення музея керував дійсний таємний радник Петро Степанович Валуєв.

В результаті змін, що відбулися в історії країни на початку XX століття, на території Московського Кремля до 1920-х років сформувався унікальний музейний комплекс. До його складу, крім Оружейної палати, увійшли Успенський, Архангельський и Благовіщенський собори, церква Положення різи Богородиці, ансамбль дзвінниці Івана Великого й Патріарший палац XVII ст. Далі…

Державний історичний музей є найбільшим національним музейним закладом Росії. Його величезне зібрання представляє історію та культуру цієї країни з найдавніших часів до сучасності. Музей заснований у 1872 р. за ініціативою громадськості. Початок колекції становили матеріали історичного та севастопольського відділів Політехнічної виставки 1872 р. у Москві. У травні 1881 р. заклад отримав назву Імператорський Росийський Історичний музей та був переданий у підпорядкування Міністерства народної освіти. З листопада 1917 р. носив назву Державний Російський Історичний музей, а з лютого 1921 р. – Державний Історичний музей (ГИМ). Указом Президента Російської Федерації від 18 грудня 1991 р. музей віднесено до найбільш цінних об’єктів культурного спадку Росії. Положенням, затвердженим Урядом РФ 11 липня 1994 р., музей визнаний науково-дослідницьким та культурно-просвітницьким закладом, за ним закріплена роль головного науково-методичного центру для історичних та краєзнавчих музеїв России. В колекціях Державного історичного музею зберігаються численні матеріали з історії та культури України. Серед них матерали, пов’язані з життя та діяльністю українських гетьманів Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Тетері, І. Мазепи тощо.

Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» є одним із головних туристичних об’єктів Чернігівщини та України. До його складу входять 29 унікальних пам’яток архітектури та історії, шість з яких домонгольського періоду і на думку фахівців вважаються одними з найдавніших у Східній Європі. Заповідник було засновано 20 лютого 1967 р. на правах філіалу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софіївський музей». Серед споруд, які входять до складу Заповідника Спаський собор, Борисоглібський собор, Антонієви печери, комплекс Чернігівського колегіуму. Одним з найяскравіших храмів князівськой доби у Чернігові вважається Борисоглібський собор (1120 – 1123 рр.) – усипальниця князів роду Давидовичів. В ХVІІ ст. в Борисоглібському соборі були поховані видатні православні ієрархи: Лазар Баранович, св. Феодосій Углицький, Амвросій Дубневич та Феофіл Ігнатович. Далі…