Напередодні Дня козацтва в Державному заповіднику “Поле Полтавської битви” було відкрито нову експозиційну залу “На терезах часу”. Над створенням нової експозиції музейники у взаємодії з істориками працювали кілька років. На стендах мовою різноманітних експонатів представлено еволюцію історичної та суспільної думки Швеції, Росії та України щодо оцінки Полтавської битви та її головних фігурантів. Спеціально для цієї музейної зали полтавським художником Ігорем Гречановським було створено новий сучасний портрет Івана Мазепи, в розробці образу якого також брали участь історики, музейники та історичні реконструктори. Керівництво музею та його наукові співробітники щиро запрошують відвідувачів ознайомитися з новою експозицією.

20-го березня 2019 року під час урочистих заходів на честь 380-річниці з дня народження Івана Мазепи в київському Музеї гетьманства було погашено ювілений конверт. Портрет Івана Мазепи для цього проекту “Козацької пошти” виконав художник Андрій Пилюх у Львові.

Від 6 лютого і до 1 квітня 2019 року в київському Музеї гетьманства продовжує експонуватися філателістична виставка Олександра Яременка “Кроки до Незалежності”. Представлені на виставці два проекти: “Сторінки історії боротьби за Незалежність проти Московського поневолення” та “Кроки до Незалежності: від Хмельницького до Мазепи”, здобули срібну та велику срібну медалі на XVI-й Національній виставці “Укрфілекспо-2018″. Автор, Заслужений філателіст Спілки філателістів України, представив цікавий підхід до висвітлення історії України та біографії Івана Мазепи крізь призму пам’ятних конвертів та поштових марок. Скористайтеся можливістю оглянути проекти особисто!

Виставка

1. Шведський Армійський (Військовий) музей (Armémuseum) – музей військової історії, що розташований районі Östermalm у Стокгольмі. Музей комплектувався з 1867 р. У 2002 р. він був заново відкритий після тривалого періоду реконструкції. У 2005 р. музей дістав право вважатися найкращим музеєм Стокгольму. Його експозиція ілюструє військову історію Швеції, у тому числі й сучасну політику нейтралітету Шведського королівста та його армії. Далі…

Естонський історичний музей веде свій початок від ХІХ ст., коли в країні з’явився інтерес до національної історії. Однією з перших приватних колекцій, які склали основу цього зібрання, стала приватна колекція співробітника талліннського муніципалітету Йоханна Бурхарта. Йього колекція Mon Faible (моя слабкість) була заснована 1802 року. З часом колекція увійшла до складу Провінційного музею Естонського літературного товариства, заснованого у 1864 р. У 1911 р. музей перемістили до спеціально викупленого для цього палац на вулиці Кохту, на склоні погорбу Тоомпмеа. Невдовзі музей перетворився на культурний центр, який формивав смаки та погляди талліннських городян. У часи Естонської республіки (1918−1940) музей зберігав свою позицію, а його колекція продовжувала зростати. У 1940-му родці, коли Естонія увійшла до складу СРСР, у музеї відбулися великі зміни. Він був націоналізований та перейменований на Державний історичний музей Естонської РСР. Після набуття незалежності музей отримав статус національного, але й сьогодні одним з найцікавіших відділів музею залишається колекція Й. Бурхарта, у складі якої зберігається надзвичайно цікавий експонат, що має відношення до українського гетьмана І. Мазепи.

• Рахівниця. За легендою, вона належала І. Мазепі. XVII−XVIII ст. Шкіра, метал, кістка.

Історія формування, розвитку та діяльності музейної установи в Московському Кремлі нараховує майже три століття. Вперше статус музея Майстерня та Оружейна палата отримали внаслідок Указа імператора Олександра I «О правилах управления и сохранения в порядке и целости в Мастерской и Оружейной палате ценностей”» від 10 березня 1806 р. Розробкою концепції, формуванням штату та проведенням основних заходів з утворення музея керував дійсний таємний радник Петро Степанович Валуєв.

В результаті змін, що відбулися в історії країни на початку XX століття, на території Московського Кремля до 1920-х років сформувався унікальний музейний комплекс. До його складу, крім Оружейної палати, увійшли Успенський, Архангельський и Благовіщенський собори, церква Положення різи Богородиці, ансамбль дзвінниці Івана Великого й Патріарший палац XVII ст. Далі…

Державний історичний музей є найбільшим національним музейним закладом Росії. Його величезне зібрання представляє історію та культуру цієї країни з найдавніших часів до сучасності. Музей заснований у 1872 р. за ініціативою громадськості. Початок колекції становили матеріали історичного та севастопольського відділів Політехнічної виставки 1872 р. у Москві. У травні 1881 р. заклад отримав назву Імператорський Росийський Історичний музей та був переданий у підпорядкування Міністерства народної освіти. З листопада 1917 р. носив назву Державний Російський Історичний музей, а з лютого 1921 р. – Державний Історичний музей (ГИМ). Указом Президента Російської Федерації від 18 грудня 1991 р. музей віднесено до найбільш цінних об’єктів культурного спадку Росії. Положенням, затвердженим Урядом РФ 11 липня 1994 р., музей визнаний науково-дослідницьким та культурно-просвітницьким закладом, за ним закріплена роль головного науково-методичного центру для історичних та краєзнавчих музеїв России. В колекціях Державного історичного музею зберігаються численні матеріали з історії та культури України. Серед них матерали, пов’язані з життя та діяльністю українських гетьманів Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Тетері, І. Мазепи тощо.