З підрозділу «Діяльність Мазепи»
Ілько Борщак

Мазепа, Орлик, Войнаровський. Історичні есе

ПРИМІТКИ

Ми хотіли зробити цю книжку живою, але нема в ній ні одної подробиці, яка не була б основана на якомусь документі або точно перевіреному тексті.

Треба б хіба цілого тому на те, щоб списати повну бібліографію джерел до Мазепи. Тут хочемо обмежитися до неповного схематичного огляду. На першому місці згадаймо джерело першорядної ваги — дві хроніки: одну Величка (1620—1700), видану від 1848—1864, і другу анонімну, відому «Історію Русів», написану приблизно 1770р., а видану в 1864. Ми переглянули теж меморіали, справоздання і метелики про похід Карла XII на Україну німецькою, французькою, шведською і голландською мовами, як і різні часописи тодішньої доби «Gazettes» і «Mercures»; їхні інформації, широкі та точні.

Що стосується документів сучасників, які були у зв’язках ближчих або дальших з дійовими особами тієї драми, то слід згадати:

  • «Спогади таємного французького агента Невіля» (1698),
  • спомини Пасека,
  • спомини генерала Патріка Гордона, шотландця на службі Петра (1849—1859),
  • спомини перекладача Карла XII в Бендерах, грека Амера (видані в 1905),
  • спомини датського міністра при Нетрі І Юста Юеля датською мовою (1893),
  • спомини маркіза де Бонака, французького амбасадора при Карлі XII (1756) і англійського амбасадора при Петрі лорда Вітворта (1758),
  • посмертні спомини князя Максиміліана Еммануїла Вюртемберзького, що загинув під Полтавою (1730),
  • посмертний щоденник шамбеляна Карла XII Адлерфельда.

Дуже точні звістки знаходимо в «Історії Карла XII» (1742) пастора Нордберга, королівського сповідника, що брав участь у всіх великих подіях під час походу на Україну. Цей основний твір великої історичної вартості Вольтер оцінив зовсім несправедливо з дуже легкої руки, кажучи, що це «твір дуже зле перетравлений і дуже зле написаний». Полишаючи на боці форму, твір Нордберга має основне значення щодо фактів.

Вольтер з таким самим гнівом і однобічно скритикував немилосердно теж другий цікавий твір із дуже важними документами — «Подорожі» Де ля Мотре (1723). Автор тих споминів, французький протестант і великий мандрівник, перебував у Бендерах і Константинополі саме під час останньої дії Мазепиного життя.

У московських архівах знаходяться про цю добу неоціненні документи, більшість яких видав у 1858р. Бантиш-Каменський. Текст дуже важливого меморіалу Орлика видрукувала у 1862р. українська «Основа» у Петербурзі.

«Мазепа» нашого великого історика Костомарова складений на підставі нових документів, віднайдених у московських архівах уже після появи Бантиш-Каменського.

Про смерть Мазепи читали ми цікавий текст, знайдений в архівах у Стокгольмі Н. Молчановським у 1903р. Та сама тема є предметом книжки молдавсько-волоських хронік майора М. Кагальнічано (Ясси, 1845).

Визначний шведський славіст, Альфред Єнсен, видав у 1909р. збірку першорядних документів зі стокгольмських архівів про зв’язки мазепинців зі Швецією. Сюди, належить теж єдине у світі видавництво «KarolinkaKrigaresDagbocker» у Лунді в Швеції, яке від довгих літ видає рівномірно спомини, меморіали і матеріали про каролінців, товаришів Карла XII, що були з ним на. Україні. Також Ернст Карлсон видав різні матеріали про них у стокгольмській «HistoriskaHandligar».

Шведські документи зібрав та інтелігентно використав шведський історик Фріксель у своїй «Історії життя Карла XII».

Михайло Грушевський не дійшов іще у своїй «Історії України» до доби Мазепи, але в окремій студії з 1909р. торкнувся справи союзу Мазепи з Карлом XII.

Один із авторів цієї книжки І. Борщак робив розшуки в даному напрямку в архівах у Відні, Парижі та Лондоні. Він мав нагоду теж використати архіви французького міністерства закордонних справ і джерело першорядної ваги «Діарій» Орлика. Крім цього, використав він такі свої друковані праці: «Вольтер і Україна», «Північна війна і французька дипломатія», «Мазепа і тодішна французька преса», «Гетьман Орлик і Франція», «Дедукція прав України» (у випусках Київської Академії Наук і Наук. Тов. ім. Шевченка у Львові) і «Пилип Орлик» (В-во «Червона Калина»).

Сторінки: 1 2 3 4 5 6

Схожі публікації:

  1. Пилип Орлик на Правобережній Україні в 1711 р. — Д-р. Б. Крупницький (За державність No. 4, 1934)
  2. Гетьман Пилип Орлик (1672–1742). Його життя і доля — Борис Крупницький

Поділіться думкою


XHTML: Дозволені теґи: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>