Рекомендуємо звернути увагу на нову статтю відомого археолога В.І.Мезенцева “Мощення підлог палацу І.Мазепи у Батурині: комп”ютерні реконструкції та порявняльний аналіз”, опубліковану у 8 випуску збірника наукових праць “Сіверщина в історії України”.

У статті на основі переважно археологічних джерел уперше розглядаються типи керамічних плиток та способи мощення ними підлог головної резиденції гетьмана І. Мазепи у Батурині. Публікуються комп’ютерні реконструкції цілих плиток та восьми конструкцій і орнаментів підлог та проводиться їх порівняльний аналіз. Аргументується версія про порівняно великі розміри, триповерховість, багатокамерність й виняткову пишність керамічного декору палацу.

Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України 17-18 ст.

Читати

На сайті “Ім’я Мазепи” регулярно розміщуються публікації, які висвітлюють результати роботи українсько-канадської археологічної експедиції, яка понад 15 років досліджує Батурин та його околиці. Нині розміщуємо pdf-версії буклету “Розкопки у Батурині 2012. Культура козацької еліти Мазепиного двору“, авторами якого є Зенон Когут (КІУС), Володимир Мезенцев (КІУС), Юрій Ситий (Чернігівський державний університет ім. Тараса Шевченка) та  Вячеслав Скороход (Чернігівський державний університет ім. Тараса Шевченка), а також статті Володимира Мезенцева “Розкопки у Батурині 2012-13 рр. Культура козацької еліти Мазепиного двору“ і звіт про розкопки 2013 р.

До рубрики “Бібліотека” додано ілюстровану публікацію Зенона Когута, Володимира Мезенцева, Володимира Коваленка та Юрія Ситого, присвячену розкопкам на садибі Івана Мазепи, що відбулися у 2011 р.

Садиба Івана Мазепи

У 2011 р. київське видавництво «Темпора» видало працю Ольги Ковалевської «Збірник „МАЗЕПА“: реконструкція видавничого проекту 1939–1949 років». Видання являє собою спробу реконструкції змісту двох збірників, присвячених гетьманові Івану Мазепі та його добі, що готувалися до друку у 1939 та 1949 роках. Автор та упорядник дослідила історію обох збірників та запропонувала свій варіант змісту за виявленими архівними матеріалами. Видання розраховано на професійних істориків, викладачів, аспірантів, студентів та усіх, хто цікавиться історією мазепинської доби чи української еміграції 1930-1940-х років. PDF-верію книги розміщено за згодою автора та видавництва.

Завантажити книгу можна за цим посиланням.

В ілюстрованому виданні розглянуто репрезентативні функції, символіку, орнаментальний «репертуар» художньо виконаних гармат у Лівобережній Гетьманщині останньої чверті XVII–початку XVIII ст. На основі збережених артилерійських зразків українського походження проаналізовано стилістичні особливості декорування гарматних стволів часів «мазепинського бароко».
Для істориків, мистецтвознавців, зброєзнавців та всіх, кого цікавить минуле України,

Зміст
Вступ
Розділ 1. Репрезентативні функції художніх гарматних стволів
Розділ 2. Символіка художніх зображень на гарматах
Розділ 3. Орнаментальний «репертуар» гарматних стволів
Розділ 4. Емблематичні, гербовані та епіграматичні вірші на гарматних стволах
Розділ 5. Технологія декорування гарматних стволів
Розділ 6. Стилістичні особливості глухівських майстрів-гарматників
Післяслово
Список використаних джерел і літератури
Іменний покажчик

Далі…

Документ розміщено із люб’язної згоди автора та видавництва.

Доба І. Мазепи (кінець XVII – початок ХVІІІ ст.) – це не стільки злет до певного рівня культурного життя, скільки не бачений до того розквіт на теренах України творчості, духовних набутків. Актуальність дослідження активного впливу гетьмана на духовне життя в Україні періоду його правління дає можливість глибше зрозуміти як розвиток культурного життя наприкінці XVII – початку XVIIІ ст., так і діяльність зверхника Гетьманщини у вирішенні найголовніших проблем тогочасного буття. Показати доброчинну позицію і роль гетьмана у церковно-духовних, культурницьких процесах – головна мета студії.

Культура України кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст. – явище унікальне, багатогранне, неповторне. Феномен цієї доби формувався завдяки багатьом чинникам. Певну важливу роль тут відіграли попередні взаємозв’язки духовних діячів з кращим, передовим надбанням у книжництві, малярстві, науковій, освітній сферах сусідніх країн. Істотно впливало на світобачення тогочасної староукраїнської еліти принципове обстоювання постулатів православної віри. Головним же чинником якісних змін у культурницькому житті стала стабілізація суспільно-політичного становища в Гетьманщині наприкінці правління гетьмана І. Самойловича, а потім за його наступника – І. Мазепи. Вона вивільнила зусилля еліти не тільки на боротьбу з агресорами, здобуття влади, створення автономного державного утворення, а й на задоволення духовних потреб. Міцніли засади гетьманського правління – з’являлися більші можливості для вираження засобами мистецтва ознак старшинської влади, возвеличення її сили та впливовості у різних формах меценатства та доброчинності. Далі…