Ви переглядаєте архів сайта «Ім’я Івана Мазепи». Для переходу до поточної версії сайта, натисніть тут  
 
 
Шведська арміяПилип ОрликКарл ХІІІван МазепаПетро ІІван СкоропадськийРосійська армія
 
 
 
НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ
 
Основні наукові дослідження, джерела та документи про Івана Мазепу та його добу
 
Таирова-Яковлева Т.Г.
Мазепа

(фрагмент праці, російською мовою)
 

Борис Крупницький
Гетьман Мазепа та його доба

 
Україна і Росія в історичній ретроспективі. Українські проекти в російській імперії. К., 2004 (на сайті Інституту історії України НАНУ)
 
Олександер Оглоблин
Гетьман Іван Мазепа та його доба (текст оприлюднено на сайті "Ізборнік")
 
Орест Субтельний
Мазепинці: Український сепаратизм на початку ХVIII ст.
 

Б. Крупницький
Пилип Орлик на Правобережній Українiв 1711 р.

 
Ольга Ковалевская
Политическая акция И.Мазепы (1708-1709) как составной элемент системного кризиса конца XVII - начала XVIII века
 
Ольга Ковалевська
Матеріали М.Костомарова у фондах Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського
 
Сергій Павленко
Іван Мазепа

(.pdf, 27 Mb)
 
Сергій Павленко
Іван Мазепа як будівничий української культури

(.pdf, 1,2 Mb)
 
Сергій Павленко
Оточення гетьмана Мазепи: Соратники та прибічники

(.pdf, 2,1 Mb)
 

Юрій Мицик
Гетьман Іван Мазепа як покровитель Православної Церкви

 

Ілько Борщак
Мазепа, Орлик, Войнаровський.
Історичні есе

(фрагмент)

 
Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха.
Зб. наук. праць
 
 

Сергій ПАВЛЕНКО

Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І.Мазепи (1687–1709 рр.)

Нахимовський Федір Іванович
(? – 1758)

Один з найактивніших борців за вільну Україну в 1715-1755 р., соратник Пилипа та Григорія Орлика Федір Нахимовський розпочав свою політичну кар’єру при дворі Івана Мазепи. Він походив з Лубенського полку 1.

Очевидно, перед появою в оточенні гетьмана Ф. Нахимовський отримав непогані знання в Києво-Могилянській колегії, оскільки неодноразово виконував дипломатичні доручення як І. Мазепи, так і П. Орлика. Причому за їхнім проханням складав важливі таємні депеші. Данило Апостол розповідав, що з Бахмача на початку листопада 1708 р. гетьман та Карл XII послали Ф. Нахимовського до польського короля Станіслава Лещинського 2. Після полтавської поразки 1709 р. він був генеральним бунчужним, а потім (з 1730-х рр.) генеральним писарем П. Орлика 3.

Проживаючи у Туреччині, Швеції, Польщі, активно боровся за українську справу. Навіть на схилі літ у 1750-х рр. Ф. Нахимовський планував підняти антимосковське повстання в Україні. Син П. Орлика Григір Орлик з пошаною писав про нього у 1753 р.: "Цей старшина був дуже корисний при листуванні гетьмана І. Мазепи з небіжчиком шведським королем (Карлом XII). Йому довіряли в найтаємніших місіях, і мій батько користувався ним у найделікатніших справах4. Генеральний секретар міністерства закордонних справ Франції Терсієр теж відзначав у 1752-х рр. здібності Ф. Нахимовського: "Цей старшина дуже розумна людина, сильно прив’язана до свободи своєї батьківщини…5. У грудні 1755 р. він разом з Ф. Мировичем у Бахчисараї зустрічався з запорозьким козаком Василем Романовським і попросив його передати на Січ, що вони перебувають у Криму, аби "військо Запорозьке низове від Російської держави відвернути і навернути до хана кримського6 на вигідних умовах. Взагалі ж, за свідченням січовиків Івана Орловського та Омеляна Черевика, які бачилися з емігрантами, останні дуже розраховували на союз прусського, французького, шведського і польського королів у боротьбі з Росією, таємну їх згоду у грудні1755 р. – січні 1756 р. спільно з кримським ханом розпочати війну з нею 7. Та задуми обох мазепинців залишилися з незалежних від них обставин нереалізованими.

Федір Іванович Нахимовський помер майже одночасно з Ф. Мировичем у 1758 р.

Биховець Іван Рошкевич

Новицький Григорій Ілліч

Згура (Стигліїв, Гречанін) Тимофій

Харевич Юрій

Велецький Василь Йосипович

Волошин Петро

Лисиця Іван Павлович

Русиновичі

Івановський Олександр

Зеленський

Кондаченко

Глухівець Яків

Висоцький Роман

Болбот (Золбота) Данило

Бистрицький Іван


Примітки

1 Путро О. З історії зв’язків запорозького козацтва з українською політичною еміграцією (середина XVIII ст.) // Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. Матеріали міжнародної наукової конференції. – Київ–Запоріжжя: Інститут історії України НАНУ, Науково–дослідний інститут козацтва, 1997. – С. 114.

2 Источники Малороссийской истории, собранные Д. Бантыш–Каменским. – М., 1859. – Т. II. – С. 214.

3 Кресін О. Мазепинці. – К., 1994. – С. 55.

4 Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. – С. 372.

5 Різниченко В. Пилип Орлик – гетьман України. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. –– К., 1996. – С. 256.

6 Скальковський А. Історія Нової Січі, або останнього коша запорозького. – Дніпропетровськ: Січ, 1994. – С. 355.

7 Путро О. З історії першої української політичної еміграції (за архівними джерелами XVIII ст.) // Сіверянський літопис. – 1998. – С. 8.

 
ПУБЛІЦИСТИКА
 
Ольга Ковалевська
Повість про правду і кривду: з історії накладення церковної анафеми на Івана Мазепу
 
Олег Безверхний
На шляху до розуміння: Полтавська битва очима шведських експертів
 
Кирило Галушко
Святкування чи відзначення, або доки триватиме для українців Полтавська баталія
 
Володимир Панченко
Відзначити чи "влипнути"?
 
Ольга Ковалевська
Це право належить нам. Хто вирішить долю пам’ятника гетьману Івану Мазепі?
 

Сергій Павленко
Чи зраджував І.Мазепа Карла ХІІ?

 

Сергій Павленко
Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І.Мазепи
(1687–1709 рр.)

 

Сергій Павленко
Організація імпічменту Мазепи 1707 року

 

Сергій Павленко
Таємна місія агента Мазепи Соломона (1689-1690 рр.) до Варшави з проханням допомоги

 

Сергій Павленко
За кожне побачення – 10 тисяч червінців?

 

Тарас Чухліб
Гетьман Мазепа – об’єднувач України

 

Тарас Чухліб
Перші роки гетьманування Івана Мазепи

 

Тарас Чухліб
Службова кар’єра козака Мазепи

 

Ольга Гончар
Історія підготовки монографії Миколи Костомарова "Мазепа"

 

Наталя Цікра
Про Мазепу у Відні

 
 
Історія : Біографії : Новини : Посилання : Форум
 
web-master © Дмитро Адаменко, 2007