Іван Мазепа

Биховець Іван Рошкевич

Самійло Величко одним з джерел свого «Літопису» назвав щоденник Самуїла Зорки, що потрапив до нього від друга — канцеляриста Сильвестра Биховця. Батько останнього Іван Биховець «був за канцеляриста при тогобічних чигиринських гетьманах і там переписав собі той діаріуш діянь Хмельницького» . Не виключено, що перед цим у віці 16—18 років він брав участь у національно-визвольній війні рядовим козаком. До таких припущень нас підштовхує «Реєстр війська Запорозького», в якому під 1649 р. у Ніжинському полку згадується Іван Биховець. У 1665 р. І. Брюховецький посилав генерального осавула Я. Лизогуба з канцеляристом-перекладачем І. Биховцем до калмицького хана Аюки з проханням надати допомогу у війні з поляками . Дипломати, як повідомляє Лизогубівський літопис, затягли «калмыков, которых 6000, и припроводили к гетману» .

Підпис Івана Биховця як  «підписка військової канцелярії» зустрічаємо під статтями вибору Дем’яна Многогрішного у 1669 р. .

У купчій за 1671 р. повідомлялося, що олишівський обиватель Тарас Андрійович продав Івану Рошкевичу Биховцю хутір . Очевидно, йдеться про хутір Грабовський , що числився за канцеляристом та його родиною. І. Биховець придбав також після 1667 р. млини під Воронежем на річці Османі та заснував слободи під Олишівкою .

Після зміщення гетьмана канцелярист перебрався на Правобережжя до Чигирина під стяги П. Дорошенка. Але й тут не було стабільності, надії на мирне життя. У 1674 р. переважна більшість старшини, козаків правобережного гетьманату перейшла на Лівобережжя. Пішов з ними й І. Биховець. І. Самойлович час від часу використовував здібності недавнього дорошенківця, зокрема знання останнім мови ординців. Так, у 1677 р. гетьман послав його до калмицьких тайшів з проханням надіслати війська для спільної участі у Чигиринському поході .

Іоаникій Галятовський у  «Скарбниці потребній», описуючи чудеса святої Богородиці, згадував І. Биховця як  «козака полку Ніжинського» У 1675 р. йому наснився сон, ніби до нього в Олишівку приїхав «челядник з Батурина... и о (т)дал ему три листы з печатью архимандриты Черніговского Єлецкого, книги сии автора, на которой печати архимандричыи суть инсигнія нарысованы полица чворогранястая з выображенєм успения пресвятой Богородицы» . Наступного року І. Биховець відвідав Єлецький монастир, де й розповів про видіння.

Служба в Чигирині (був писарем у суді при П. Дорошенку ), літературні вправи канцеляриста зблизили І. Биховця з І. Мазепою. У Криму його вважали найближчим до гетьмана . Є свідчення того, що вже у 1693 р. він називався значним військовим товаришем .

І. Биховець виконував різні дипломатичні завдання І. Мазепи. Відомо, що 17 серпня 1697 р. старий гетьманський посланець розвозив наказ містам на Дніпрі та Пслу .

У 1704 р. гетьман доручив йому реалізацію важливої дипломатичної місії у Криму. Про неї І. Биховець докладно оповів у своєму «Діаріуші», своєрідному звіті про почуте, побачене, адресованому як І. Мазепі, так і московським урядовцям (копія нотаток направлялась до Москви). Гетьманський посланець зустрічався з Кримським ханом Селім-Гіреєм, до якого 1691 р. направлявся Петрик з проханням допомоги Гетьманщині. «Тоді хан говорив, — зазначав автор нотаток, — що в листі гетьман до нас писав, те є відомо, що маєш з усного наказу — кажи нам» . Згадані слова підтверджують неофіційні контакти І. Мазепи з правителями Криму. І хоча «Діаріуш» не афішує із зрозумілих причин таємних повідомлень, прохань Батурина, видно, що гетьман використовував нагоду обмінятися важливою для нього інформацією, вивідати найближчі плани ханства. «Відаю я, що ти є близький чоловік у пана гетьмана, — підсумував розмову з гетьманським посланцем Селім-Гірей, — і якщо то правда, що гетьман до нас писав і що ти говорив, хай так буде. Амінь» . І. Биховець під час візиту до візира чув, як  «луччі бусурманські абизи-аги, беї, салтани говорили...: «Щасливі козаки, що мають розумного гетьмана собі» .

Мазепинський дипломат, як видно з його нотаток, добре знав становище у Криму, Польщі, володів мовою ординців, бо «сам з ними перекладав» . У ході своєї місії він подбав про визволення з неволі багатьох українців.

На жаль, як склалася подальша доля цієї неординарної особистості, нам невідомо. Історик О. Лазаревський висунув припущення, що олишівський сотник Семен Биховець був сином Івана Биховця .

Примітки

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

Схожі публікації:

1. Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І.Мазепи (1687–1709 рр.) — Сергій Павленко
2. Іван Мазепа та його доба в джерелах — www.mazepa.name
3. First years of Ivan Mazepa hetmanship — Taras Chuhlib
4. Secret mission of Solomon, Mazepa's agent, (1689–1690) to Warsaw with assistance request — Serhiy Pavlenko
5. Gun art foundry in Hetmanship at the times of Ivan Mazepa governance — Oleg Malchenko
6. Нова стаття у «Публіцистиці» — www.mazepa.name
7. Relations of Ivan Mazepa with Walachia and Moldova authorities (according to the unpublished letters of the hetman dated 1691–1700) — Vyacheslav Stanislavsky