Ви переглядаєте архів сайта «Ім’я Івана Мазепи». Для переходу до поточної версії сайта, натисніть тут  
 
 
Шведська арміяПилип ОрликКарл ХІІІван МазепаПетро ІІван СкоропадськийРосійська армія
 
 
 
НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ
 
Основні наукові дослідження, джерела та документи про Івана Мазепу та його добу
 
Таирова-Яковлева Т.Г.
Мазепа

(фрагмент праці, російською мовою)
 

Борис Крупницький
Гетьман Мазепа та його доба

 
Україна і Росія в історичній ретроспективі. Українські проекти в російській імперії. К., 2004 (на сайті Інституту історії України НАНУ)
 
Олександер Оглоблин
Гетьман Іван Мазепа та його доба (текст оприлюднено на сайті "Ізборнік")
 
Орест Субтельний
Мазепинці: Український сепаратизм на початку ХVIII ст.
 

Б. Крупницький
Пилип Орлик на Правобережній Українiв 1711 р.

 
Ольга Ковалевская
Политическая акция И.Мазепы (1708-1709) как составной элемент системного кризиса конца XVII - начала XVIII века
 
Ольга Ковалевська
Матеріали М.Костомарова у фондах Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського
 
Сергій Павленко
Іван Мазепа

(.pdf, 27 Mb)
 
Сергій Павленко
Іван Мазепа як будівничий української культури

(.pdf, 1,2 Mb)
 
Сергій Павленко
Оточення гетьмана Мазепи: Соратники та прибічники

(.pdf, 2,1 Mb)
 

Юрій Мицик
Гетьман Іван Мазепа як покровитель Православної Церкви

 

Ілько Борщак
Мазепа, Орлик, Войнаровський.
Історичні есе

(фрагмент)

 
Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха.
Зб. наук. праць
 
 

НЕЗГОДИ МІЖ ОРЛИКОМ І ТУРКАМИ ЗРОСТАЮТЬ

Спочатку турки спробували порозумітися з гетьманом. Разом із документом, за яким Орликові надавалося Правобережжя, турецький ага привіз Орликові "вісім мішків, повних золота", щоби покрити перші витрати на оволодіння краєм . Але оскільки в гетьмана й після цього залишалися поважні сумніви щодо планів Порти, кримський хан почав чинити тиск, вступаючи за спиною гетьмана в переговори з іншими козацькими провідниками. Особливо податливим на ці загравання виявився запорізький кошовий Кость Гордієнко. Він був улюбленцем Девлет-Гірея, який уважав його, на відміну від Орлика, хоробрим і здібним воїном. Близькі стосунки між кошовим і ханом були продемонстровані під час переговорів у Константинополі, коли в середині січня Гордієнко, не дочекавшись кінця переговорів, разом із ханом відбув із столиці. Протягом лютого він підтримував тісні контакти з Девлет-Гіреєм, а наприкінці березня 1712р. разом із п'ятдесятьма іншими запорожцями покинув козацький табір у Бендерах. Невдовзі він почав підбурювати запорожців, що лишилися з Орликом, іти на Правобережжя, не чекаючи гетьманових наказів. До того ж хан, через голову гетьмана, наказав прилуцькому полковникові Горленкові вести козацький загін на Правобережжя.

Головною причиною ханового тиску на Орлика, щоби той вів своїх людей у здобуті землі якнайскоріше, було сподівання приборкати очікувані протести поляків, поставивши їх перед доконаним фактом, тобто заволодівши краєм за допомогою Орликових козаків. Десь на початку травня хан і гетьман дійшли тимчасової згоди. Деталі цього порозуміння невідомі, але в середині травня хан направив на Правобережжя низку маніфестів, що проголошували виняткову владу Орлика над краєм. Перші маніфести доставляли татарські емісари, головне завдання яких було оцінити тамтешні умови й доповісти про них ханові та Порті. В одному з таких маніфестів, від 15 травня 1712p., заявлялося: "За допомогою своїх переможних армій Порта визволила вашу батьківщину, Україну, з московського гніту й віддала її у володіння нікому іншому, як Пилипові Орликові, гетьманові українських і запорізьких козаків, і підтвердила цей привілей своїм дипломом. Тому ми посилаємо вам із нашим листом наших мурзів і агів, аби вони самі могли пояснити вам в ім'я Порти та в наше власне ім'я, що відтепер ані поляки, ані москалі не матимуть над вами жодної влади. Аж до Прута вся влада належатиме вашому гетьманові Пилипові Орлику".

Гетьман, можливо, дозволив уживати в цих деклараціях своє ім'я, але не збирався активно підтримувати плани хана та Порти щодо Правобережжя. Той факт, що в червні хан спонукав Горленка, з яким гетьман також вступив у конфлікт, зайняти кілька правобережних міст, переконав Орлика, що не тільки плани Порти та хана щодо України підозрілі, але і його особисте становище, з огляду на ханову тактику, не було Цілком безпечним.

Під кінець весни 1712р. Орлик опинився у складній ситуації. Він був переконаний, що з надання йому Правобережжя нічого доброго не вийде, проте, оскільки це все-таки відповідало його власним планам, не міг явно відмовитися від привілею. Тому гетьман вирішив підтримувати коректні стосунки з ханом і Портою, водночас уникаючи зобов'язань щодо їхніх найближчих планів, пов'язаних із вступом на Правобережжя, Була й інша причина, чому гетьман вирішив відмовитися від тіснішої співпраці з Портою: хоча козацько-турецькі переговори не дали козакам того, на що вони сподівалися, переговори ці зайшли далі, ніж воліли б Карл XII та його польські союзники. Прилюдні оголошення про те, що Орлик, протеже шведського короля, збирається заволодіти Правобережжям, і повідомлення, що деякі запорожці вже рушили туди, шкодили інтересам Карла XII, оскільки викликали гнів і підозри всіх поляків, прихильності яких король так домагався. Тому Орлик уважав, що він має не тільки задовольнити своїх мусульманських своюзників, але й заспокоїти шведського короля та розвіяти підозри поляків.

Під час аудієнції у Карла XII 13 червня 1712р, гетьман спробував виправдатися за свої зв'язки з турками, пояснивши, що його посланці діяли всупереч його настановам, коли прийняли султанів привілей. Він також погодився повідомити Порту, що не вступить на Правобережжя, доки турки не врегулюють цього питання з Річчю Посполитою. Таким чином Орлик відмовився (але не дезавуював їх відкрито) від надмірних, як він уважав, зобов'язань перед турками й повернувся до безпечнішої, хоча й менш обнадійливої, зверхності шведського короля.

ЗМІСТ : НАЗАД : НАГОРУ : ВПЕРЕД

 
ПУБЛІЦИСТИКА
 
Ольга Ковалевська
Повість про правду і кривду: з історії накладення церковної анафеми на Івана Мазепу
 
Олег Безверхний
На шляху до розуміння: Полтавська битва очима шведських експертів
 
Кирило Галушко
Святкування чи відзначення, або доки триватиме для українців Полтавська баталія
 
Володимир Панченко
Відзначити чи "влипнути"?
 
Ольга Ковалевська
Це право належить нам. Хто вирішить долю пам’ятника гетьману Івану Мазепі?
 

Сергій Павленко
Чи зраджував І.Мазепа Карла ХІІ?

 

Сергій Павленко
Представники таємної та прозорої дипломатії за гетьманства І.Мазепи
(1687–1709 рр.)

 

Сергій Павленко
Організація імпічменту Мазепи 1707 року

 

Сергій Павленко
Таємна місія агента Мазепи Соломона (1689-1690 рр.) до Варшави з проханням допомоги

 

Сергій Павленко
За кожне побачення – 10 тисяч червінців?

 

Тарас Чухліб
Гетьман Мазепа – об’єднувач України

 

Тарас Чухліб
Перші роки гетьманування Івана Мазепи

 

Тарас Чухліб
Службова кар’єра козака Мазепи

 

Ольга Гончар
Історія підготовки монографії Миколи Костомарова "Мазепа"

 

Наталя Цікра
Про Мазепу у Відні

 
 
Історія : Біографії : Новини : Посилання : Форум
 
web-master © Дмитро Адаменко, 2007