Мазепа – відомий і невідомий

ПРИСВЯЧЕНИХ ПИЛИПУ ОРЛИКУ ТА ЙОГО ДОБІ

(Укладач О. Ковалевська)

1. Borshchak E. Pylyp Orlyk’s’ Devolution of the Ukraine’s Rights // Annals, 1958. – Vol.VI. No. 3–4. – P. 1296–1312.
2. Pacta et Constutiones… // Чтения в императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете: Заседание 31-го мая, 1847. – М., 1847. – Т. 1. – Ч. ІІІ. Иностранные материалы. – С. 1–18.
3. Pritsak O. The First Constitution of Ukraine (5 April 1710) // Harvard Ukrainian Studies (Cambridge, Massachusetts). – 1998. – Vol. XXII. – pp. 471 – 496.
4. Rawita-Gawroński F. Filip Orlik, nieuznany hetman Kozacki. // Studya i szkice historyczne. Ser. I.  – Lwów, 1903. – S. 29–70.
5. Rawita-Gawroński F. Filip Orlik, nieznany hetman Kozacki. – Lwów, 1900.
6. Subtelny O. From the Diary of Pylyp Orlyk // Український історик. – 1972. – Т. І. – № 1. – С. 95–104.
7. The Diariusz podróżny of Pylyp Orlyk (1720–1726). With an Introduction by Omeljan Pritsak. Distributed by Harvard University Press for Ukrainian Research Institute of Harvard University. Harvard library of early Ukrainian literature. Texts. Volume V. – 1989. – 794 pp.
8. The Diariusz podróżny of Pylyp Orlyk (1720–1726). With an Introduction by Omeljan Pritsak. Distributed by Harvard University Press for Ukrainian Research Institute of Harvard University. Harvard library of early Ukrainian literature. Texts. Volume V. – 1989. – р. XXVI – XXVII.
9. The Diariusz podróżny of Pylyp Orlyk (1727–1731). With an Introduction by Omeljan Pritsak. Distributed by Harvard University Press for Ukrainian Research Institute of Harvard University. Harvard library of early Ukrainian literature. Texts. Volume VI. – 1988. – 868 pp.; Withdrawn. Volume VII (1731–1733).
10. Vestrin T. Nagra upplysningar om kosack hetmanen Filip Orlik // Historiska Tidskrift, 1905.
11. [Александренко В.] Документы о А. Войнаровском и Ф. Орлике, извлеченные из иностранных архивов проф. В. Н. Александренко и изданные под редакцией и с примечаниями В. Кордта // Сборник статей и материалов по истории Юго-Западного края. – Т. ІІ. – К., 1916. – С. I–VI, 1–124.
12. Алексашкіна Л. Постаті гетьманів України Івана Мазепи та Пилипа Орлика у творчій спадщині Дмитра Івановича Яворницького // Сіверянський літопис. – 2009. – №2/3. – С. 163–174.
13. Бовуа Даніель. «Щоденник» Пилипа Орлика: від міражу вигнанця до українського міфу // Український археографічний щорічник (Нова серія). – Київ–Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 2004. – Вип. 8/9. – Т. 11/12. – С. 322–345.
14. Борщак І. Orlikiana // Хліборобська Україна (Відень). – 1922/23. – Кн. 4. – С. 342–356.
15. Борщак І. В інтересах історичної правди. Лист до редакції / Діло (Львів), 1931. – Ч. 72. – 1 квітня. – С. 4.; Ч. 73. – 2 квітня. – С. 3–4.
16. Борщак І. В книгозбірні гетьмана Орлика // Літературно-науковий вісник. – 1923. – Кн. ХІ. – С. 260–266.
17. Борщак І. Гетьман Пилип Орлик і Франція // Записки НТШ. – 1924. – Т. 134–135. – С. 79–136.
18. Борщак І. Діла й дні гетьмана Пилипа Орлика в жовтні–грудні 1728 р. // Analecta Ordinis S. Basilii Magni. Roma, 1954. Vol. ІІ. – Fasc. 1–2. – Р. 190–201.
19. Борщак І. Діярій Пилипа Орлика // Стара Україна (Львів). – 1924. − № ІХ−Х. – С. 134–136.
20. Борщак І. Звідомлення з дослідів в архівах Західної Європи // ЗНТШ (Львів), 1927. – Т. 124–135. – С. 242–248.
21. Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський: Історичні есе. – Львів: «Червона калина», 1991. – 255 с.
22. Борщак І. Могила П. Орлика // Стара Україна (Львів). – 1924. – № 6. – С. 87–88.
23. Борщак І. Пилип Орлика – Людина // Збірник на пошану Зенона Кузелі (Записки Наукового Товариства ім. Шевченка). – Париж; Нью-Йорк; Мюнхен, 1962. – С. 316–326.
24. Борщак І. Україна в Парижі – папери Пилипа і Григора Орлика // Україна. – Ч. 3. – Париж, 1950. – С. 145–150.
25. Василенко Н. Конституция Филиппа Орлика // Ученые Записки Института истории РАНИИОН, 1929. – Т. IV. – С. 1–28.
26. Голійчук Ф. Филип Орлик в Галичині // Науковий зб., присвяч. проф. Михайлові Грушевському учениками й прихильниками: З нагоди десятилітньої наукової праці в Галичині (1894–1904). – Львів, 1906. – С. 346–351.
27. Горленко В. П. Записки Филиппа Орлика // Отблески (СПб). – 1905. – С. 155–164.
28. Діярій гетьмана Пилипа Орлика. Опрацював до друку Ян із Токар Токаржевський Карашевич // Праці Українського наукового інституту. – Варшава, 1936. – Т. XVII. – Кн. 3. – 184 с.
29. Діярій подорожний, розпочатий 10 жовтня 1720 року в ім’я найсвятішої Трійці // Орлик П. Конституція, маніфести та літературна спадщина: Вибрані твори. – К.: МАУП, 2006. – С. 209–386.
30. Договор и постановления между Гетманом Орликом и войском Запорожским в 1710 году // Источники Малороссийской истории, сорбранные Д. Н. Бантышем-Каменским и изданные О. Бодянским. – М., 1859. – Ч. ІІ. 1691–1722. – С. 242–255.
31. Договор и постановления между Гетманом Орликом и войском Запорожским в 1710 году [5 квітня 1710 р.] // ЧИОИДР. – М.: В Университетской типографии, 1859. – Кн. 1. – С. 242–255.
32. Договори і постанови / Упоряд. О. Алферов. – Наук. вид. – К.: Темпора, 2010. – 152 с.: іл.
33. Єнсен A. Щоденник Орлика // Записки НТШ (Львів), 1917. – Т. 123–124. – С. 1–12.
34. Єнсена А. Орлик у Швеції // Записки НТШ. – 1908. – Т. 92. – С. 93–169.
35. Записка Кочубея на Орлика // ЧИОИДР. – М.: В Университетской типографии, 1859. – Кн. 1. – С. 146–150.
36. Запорозьке козацтво кінця XVII – початку XVIII століття. Гетьман Мазепа і запорожці. Гетьман Орлик. Олешківська Січ // Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К.: Вища школа, 1994. – С. 449–494.
37. Застирець І. Мазепинці в Туреччині. З паперів Садик-паші (Чайковського) // Україна (Київ). – 1914. – Т. ХІ. – С. 67–72.
38. Костомаров Н. Мазепа и Мазепинцы. – СПб, 1885.
39. Кресін О. Політико-правові аспекти відносин урядів Івана Мазепи та Пилипа Орлика з Кримським ханством // Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення. Епоха. Зб. праць. – К.: Інститут історії України НАН України, 2008. – С. 48–71.
40. Крупницький Б. Біографічне про Орликів // Рід та Знамено. – 1947. – № ІІІ. – С. 11–12.
41. Крупницький Б. Гетьман Пилип Орлик (1642–1742) // Праці Українського наукового інституту. – Варшава, 1938. – Т. XLII. – Кн. 4. – 258 с.
42. Крупницький Б. З життя першої української еміграції // Праці Українського Історично-Філологічного Товариства в Празі. – 1941. – Т. IІІ.
43. Крупницький Б. Карл ХІІ і східно-європейські коаліції XVIII ст. // Соборна Україна. – Париж, 1947. – Ч. 3–4.
44. Крупницький Б. Навколо Калабалику на початку 1713 р. // Ковалевська О. Збірник «Мазепа»: реконструкція видавничого проекту 1939–1949 років. – К.: Темпора, 2011. – С. 59–62.
45. Крупницький Б. Пилип Орлик і Сава Чалий // Праці Українського Історично-Філологічного Товариства в Празі. – 1939. – Т. IІ.
46. Крупницький Б. Пилип Орлик на Правобережній Україні в 1711 р. // За державність. – Каліш, 1934. – Т. IV. – С. 172–189.
47. Лист Пилипа Орлика до митрополита Стефана Яворського (1/12.06.1721) // Ковалевська О. Збірник «Мазепа»: реконструкція видавничого проекту 1939–1949 років. – К.: Темпора, 2011. – С. 100–119.
48. Мицик Ю. Листи Івана Мазепи та Пилипа Орлика // Бористен. – 1993. – № 4. – С. 56.
49. Мицик Ю. Нові документи та матеріали періоду гетьманування І. Мазепи та П. Орлика // Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. Зб. наук. праць / Відп. ред. В. А. Смолій, відп. секр. О. О. Ковалевська. – К.: Ін-т історії України НАНУ, 2008. – С. 367–377.
50. Оглоблин О. Маніфест гетьмана Пилипа Орлика // Вісник. – 1956. – № 12. –С. 8–11.
51. Олянчин Д. До зв’язків гетьмана Івана Мазепи й Пилипа Орлика з Єрусалимським патріархом Хрисантом // Ковалевська О. Збірник «Мазепа»: реконструкція видавничого проекту 1939–1949 років. – К.: Темпора, 2011. – С. 82–86.
52. Олянчин Д. Домагання Москви про видачу П. Орлика, 1715, 1721 // Вісник. – 1938. – Т. ІІ. – С. 822–826.
53. Переписка и другие бумаги Шведского короля Карла ХІІ, польського Станислава Лещинского, татарського хана, турецького султана, генерального писаря Ф. Орлика, и киевского воеводы Иосифа Потоцкого, на латинском и польском языках / Предисловие О. Бодянського // ЧИОИДР. – М.: В Университетской типографии, 1847. – № 1. – Раздел ІІІ. Материалы иностранные. – С. 1–68.
54. Письмо Мазепы к Петру І, присланное Орликом (1707 г.) // Основа. – 1862. – № 10. – Раздел ІХ. Исторические акты. – С. 28–29.
55. Письмо Орлика к Стефану Яворскому // Основа. – 1862. – № 10. – Раздел ІХ. Исторические акты. – С. 1–28.
56. Подтвердительная грамота шведського короля Орлику на Гетманство [10 травня 1710 р.] // ЧИОИДР. – М.: В Университетской типографии, 1859. – Кн. 1. – С. 61–68.
57. Полтавська катастрофа. Гетьман Пилип Орлик // Іванченко Р. Історія без міфів: Бесіди з історії української державності. – К.: Укр. письменник, 1996. – С. 144–150.
58. Різниченко В. Пилип Орлик. Гетьман-емігрант. – К., 1918.
59. Скальковский А. Филипп Орлик и запорожцы // Киевская Старина. – 1882. – Т. 2. – № 4-6. – С. 106–132.
60. Соболь В. «Дух Мазепи в діях та “Діаруіші” його наступника (на матеріалі факсиміле его-документа Пилипа Орлика)» // Схід (Донецьк). – 2009. – № 9. – С. 60–.
61. Соболь В. Доба Івана Мазепи в діаріуші Пилипа Орлика // Іван Мазепа та його доба: історія культура, національна пам’ять. – К.: Темпора, 2008. – С. 196–213.
62. Соболь В. Образ Івана Мазепи в «Діаріуші» Пилипа Орлика (на матеріалі факсиміле автографа за 1724 рік) // Іван Мазепа і мазепинці: Історія та культура України останньої третини XVII – початку XVIII ст.: Наук. зб. / Ред. кол.: Я. Дашкевич, О. Купчинський, І. Скочиляс, А. Фелонюк; Упоряд. І. Скочиляс. – Львів: ІУАД; НТШ, 2011. – С. 101–111.
63. Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. – К.:Либідь, 1994. – 240 с.
64. Шендрик Л. П. Орлик і перша хвиля української політичної еміграції // Північна війна та її наслідки для України. Зб. наук. ст. / Редкол.: Лобурець В. С. – Полтава, 1992. – С. 15–18.

Головні дати життя, акції і бібліографії (з нагоди 182 річниці його смерті)

Подав Ілько Борщак

(Передрук з часопису «Стара Україна»

(Львів, 1924. – С. 108–109; орфографію автора збережено)

В минулому році я мав змогу згадати річницю смерті Орлика на сторінках «Діла», вказавши в перший раз точну дату і місце смерті великого емігранта. На жаль, українське громадянство в Галичині, Буковині та на еміграції жадним чином не реагувало на річницю смерті видатного політичного діяча, переконаного патріота, невтомного захисника української справи в Європі й одного з найосвіченіших людей, яких Україна взагалі мала. Тільки в Румунії, країні, де спочив Орлик, емігранти відслужили по ньому панихіду. А між тим Орлик мешкав довго в Галичині, дружина його, певно, навіть померла в Станиславові[1]; він перебував у Чернівцях, Відні, Берліні, Празі, Стокгольмі, Гамбурзі, Білграді, Букаресті, Яссах…

В нинішню річницю подаю коротку хронологічну канву життя, акції і бібліографії Орлика. Про це все стільки наплутано та написано неправди[2].

1672 – Народження Пилипа Орлика.

1694 – Орлик кінчає студії в Києво-Могилянській Академії.

1695 – Видає (Вільно) панегірик в честь Мазепи (Alcides Rossijski…).

1698 – Дістає посаду консисторського писаря в Київській Метрополії.

1698 – Видає другий панегірик (в Києві) в честь Івана Обидовського (Hyppomenes Sarmacki…).

1698, 28/XI – Шлюб Орлика з Анною Герцик, дочкою Полтавського полковника.

1699, 6/ХІ – Народження старшої дочки Орлика Анастасії, потім генеральші Штенфліхт.

1702, 21/ХІ – Народження в Батурині старшого сина Григора, хресника Мазепи, потім генерал-поручника французької армії († 1759) і найближчого помічника батька в політичній акції.

1707, 17/Х – Мазепа відкриває Орликові намір розірвати з Москвою.

1708, 21/Х – Орлик складає уповноваження для Бистрицького, управителя Мазепи, який висилається до Карла ХІІ.

1708, 24/Х – Залишає на завсіди Батурин.

1708, 25/Х – Орлик з українськими делегатами прибуває до передових шведських військ в Орловці біля Новгород-Сіверська.

1708, 29/Х – Прийом Орлика у Карла ХІІ.

1709, 8/VII – Полтава.

1709, 10/VIІI – Орлик прибуває в Бендери.

1710, 10/V – Карл ХІІ затверджує урочистою грамотою вибір Орлика.

1711, січень–травень – Кампанія на Київщині.

1711, липень – Прут.

1711 – Договори Орлика з Портою і Кримським Ханом.

1711 – Поява в Гамбурзі книжки на німецькій мові про похід Орлика на Україні.

1711 – Орлик дає в бабі козацькому посольству до Царгороду – відстоювати Суверенну і Соборну Україну.

1712, 8/ІV – Маніфест Орлика до європейських Урядів з Демотіки біля Адріянополя. «Який би успіх не мала наша акція, який би не був здобуток зброї, яку ми підняли справедливо, ми матимемо утіху життю для слави й величності нашої батьківщини…».

1712, 8/IV – Маніфест царя Петра проти Орлика «богоодступника і зрадника».

1712, (?) – Орлик пише «Дедукцію прав України»[3].

1714, 30/VI – Орлик з Карлом ХІІ в Демотиці.

1714, 23/Х – Орлик вирушає в Швецію.

1715, 10/І – Орлик у Відні.

1720, 26/VIIІ – Таємна нарада Шведської Королівської Ради ухвалює видати Орликові листи до європейських володарів.

1720, 2/IХ – Шведський король пише листи до цісаря, англійського короля, Генеральних Штатів Голяндії, французького короля, іспанського короля, султана і кримського хана в справі піддержки Орлика.

1720 – Орлик пише книжку «Пропамятне письмо про те, як могутність царя небезпечна для Європи. Вийшла анонімно s. 1 in 4°.

1720, 10/Х – Орлик залишає на завсіди Швецію і вирушає в Європу на захист української суверенности.

1720, 8/ХІ – Орлик інформує шведського генерала Адлерфельда, брата історика Карла ХІІ, що загинув під Полтавою, про акцію Мазепи.

1720, 19/ХІ – Орлик в Ростоці (Мекленбург).

1720, 7/ХII – Орлик в Гановері.

1720, 9/ХII – Демарш Орлика перед Ганноверським міністром графом Бернсдорфом в українській справі.

1721, 7/I – Орлик в Празі чеській.

1721, 14/ІI – Російський посол у Відні вимагає в цісаря видачі Орлика.

1721, 16/II – Орлик у Вроцлаві на Шлезьку.

1721, 22/IV – Відозва Орлика до Запорожців з сповіщенням про неминучу коаліцію європейських держав для визволення України.

1721, 4/V – Смерть молодшого сина Якова, хресника Карла ХІІ.

1722, лютий – Орлик у Кракові.

1722, 20/ІІІ – Орлик залишає Галичину.

1722, 25/ІІІ – Орлик в Хотині.

1722, 8/V – Хотинський паша, підкуплений Москалями, затримує Орлика.

1722, 26/V – Звільнення Орлика по наказу великого визирся.

1722, 14/VI – Орлик в Галаці, де служить панахіду по Мазепі.

1722, 3/VII – В Сересі (Македонія).

1722, 8/ХІІ – Орлик прибуває в Солунь.

1725, 18/ІІІ – Листом прохає Запорожців бути твердими і чекати його.

1725, травень – Орлик прохає в англійського короля протекції для України.

1726, 14/ІІ – Цісарський посол в Царгороді Дірлінг посередничить між російським урядом і Орликом.

1726, 11/V – «Мав розмову з митрополитом про стародавні часи на Україні».

1726, 13/VIII – Висилає ноту на суасонський конгрес, вимагаючи реституції Росією Переяславського договору під міжнародною гарантією Європи.

1730 – Орлик дає матеріали Вольтерові для його «Історії Карла ХІІ» про стосунки шведського короля з Мазепою.

1734, 2/IV – Після 12 років перебування в Солуні завдяки французькій дипломатії Орлик опускає (читай «залишає» – ред.) Туреччину і їде на Запоріжжя.

1734, 23/IV – Маніфест Орлика до Запорожців з Криму.

1734–1739 – Доба найтіснішого зв’язку Орилика з Францією.

1738, 30/Х – Орлик у Чернівцях.

1738, 3/ХІІ – Орлик у Відині (Болгарія) в Головній квартирі турецького великого визирся.

1739, 27/VI – Орлик в Яссах.

1939, 4/VII – В Букаресті.

1739, 11/VIII – В Білграді.

1741, 31/VIII – Останній лист Орлика до французького прем’єр-міністра кардинала Флері в справі захисту Української Державності; прохає не забувати козацької нації.

1742, 26/ V – Смерть Пилипа Орлика в Яссах.

1847. В Москві видруковано деякі листи Орлика до Карла ХІІ, Станіслава Лещинського і кримського хана [Див. позицію № 53 з публікації «Вибрана бібліографія праць, присвячених Пилипу Орлику, укладена О. Ковалевською»].

1859. Опублікування в Москві (Чтенія Ім. Общ. Ист. и Древ І.) (ЧОИДР – ред.) Орликової конституції й інших документів з акції Орлика [Див. позицію № 31 з публікації «Вибрана бібліографія праць, присвячених Пилипу Орлику, укладена О. Ковалевською»].

1862. «Основа» П. Куліша в Петербурзі друкує лист Орлика до Стефана Яворського (1721) про події, які попередили Шведчину [Див. позицію № 55 з публікації «Вибрана бібліографія праць, присвячених Пилипу Орлику, укладена О. Ковалевською»].

1872. Петрушевич друкує в «Сборнику Гал. р. Матиці» (Львів): «Филип Орлик, останній польський (sic!) гетьман Західної України».

1899. Серпень. Тенденційна розвідка польського історика Ґавронського про Орлика (Bibl. Warszaw.) [Див. позицію № 4 та № 5 з публікації «Вибрана бібліографія праць, присвячених Пилипу Орлику, укладена О. Ковалевською»].

1905. Вересень. Розвідка шведського історика Вестрина про Орлика (Ніstor. Tidsk) [Див. позицію № 10 з публікації «Вибрана бібліографія праць, присвячених Пилипу Орлику, укладена О. Ковалевською»].

1906. Розвідка Ф. Голійчука про перебування Орлика в Галичині (Збірник в честь М. Грушевського, Львів) [Див. позицію № 26 з публікації «Вибрана бібліографія праць, присвячених Пилипу Орлику, укладена О. Ковалевською»].

1909. Шведський вчений Альфред Єнсен друкує в «Записках Наук. Тов. ім. Шевченка» документи з Шведського Архіву про Орлика [Див. позицію № 34 з публікації «Вибрана бібліографія праць, присвячених Пилипу Орлику, укладена О. Ковалевською»].

1916. Володим. Степанківський видає в Лозанні в фр. і лат. мові конституцію Орлика.

1918. В Києві виходить в укр. мові популярна брошура про Орлика Василя Різниченка [Див. позицію № 58 з публікації «Вибрана бібліографія праць, присвячених Пилипу Орлику, укладена О. Ковалевською»].

Париж, 1924.

[2] Це є скорочений уривок з великої праці «Діла і дні Пил. Орлика», яка готується до друку і яка має завданням обхопити день за днем життя й акцію Орилика.

[3] Оцю рукопис я знайшов в січні місяці сього року в родинному архіві маркізів Дентевилів, з роду якого була жінка Григора Орлика. Рукопис мала бути видрукованою і призначалася для європейської опінії. Сподіваюсь незабаром видрукувати її з відповідним коментарем і примітками. Це оден з найважніших документів політичної акції першої української еміграції.

Вже 10 років щоліта українсько-канадська археологічна експедиція плідно проводить там розкопки старожитностів княжої доби. У торішніх розкопках Батурина брало участь біля 100 студентів та науковців з університетів, заповідників та музеїв Чернігова, Ніжина, Києва, Батурина, Глухова, Сум, Харкова, Львова, Кам’янця-Подільського, Чернівців, Кіровограду, Мелітополя (Україна), Торонто та Едмонтону (Канада).

Подано за: «Історико-археологічні дослідження садиби І. Мазепи в Батурині» // Музеї України. — 2011. — №3 (41). — С. 8–11.

Перегляньте документ тут.

Розміщено з люб’язної згоди автора.

Подано за: «Реконструкції та порівняльний аналіз керамічного герба І. Мазепи з декору його палацу в Батурині // Сіверщина в історії України. Зб. наук. праць. — Вип.4. — Київ–Глухів: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2011. — 163–171».

Перегляньте документ тут.

Розміщено з люб’язної згоди автора.

Директор Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури й містобудування при Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури у Києві, архітектор Сергій Юрченко, інформує українську діяспору про аварійний стан та швидку руйнацію від запустіння й недогляду унікальної мурованої церкви Св. Покрови Богородиці в с. Дігтярівці Новгород-Сіверського району Чернігівської области. За советської доби цей храм було зачинено і відтоді він не діє, не ремонтується та тепер стоїть майже без покрівлі з пошарпаними стінами. Розроблений київськими архітектами проєкт реставрації пам’ятки не здійснено, попри усіх старань і звернень науковців та громадськости до державних пам’яткоохоронних установ в Україні.

Цей хрещатий п’ятибаневий храм 1708 р. є останньою фундацією славного гетьмана Івана Мазепи (1687-1709 рр.), неперевершеного будівника українських церков. Він є рідкісною за формами і декором спорудою у стилі західньоевропейського барокко в центральній Україні. Там зберігалась знаменита ікона Богородиці Дігтярівської, коштовні позолочені срібні шати до якої замовив гетьман.

Київський архітектор Сергій Юрченко звертається з проханням до українських організацій та добродіїв у Канаді та ЗСА допомогти зібрати US $10,000 для поновлення цегляних бань і склепінь храму в 2011 р., щоб бодай врятувати його від аварійного стану і подальшої руйнації. Це є більш, ніж помірні кошти у порівнянні до звичайних великих витрат на реставрації та реконструкції архітектурних пам’яток в Україні зараз. Директор Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури й містобудування буде керувати ремонтом/реставрацією Покровської церкви.

Першим відгукнувся на це прохання голова проводу ОУН Микола Плав’юк. Від його Фундації ім. Ольжича в Україні видано субсидію архітектору Юрченку на спорудження у листопаді тимчасового дерев’яного даху над руїнами храму, щоб захистити їх від опадів. Капітальний ремонт, реставрацію цегляного перекриття церкви він почне з квітня, якщо на той час вдасться зібрати потрібні фонди.

Ліга Українців Канади, Ліга Українок Канади та Дослідний Інститут «Україніка» у Торонті погодились допомогти зібрати кошти для відбудови Мазепиної церкви в Дігтярівці й заснували фонд проєкту при вищевказаному інституті, а також оприлюднюють це звернення до громади у пресі та летючках. Тих доброчинців у Канаді, які бажають пожертвувати на таку ціль, ласкаво просимо надіслати Ваші чеки за адресою:
Mr. Orest Steciw
President, Ucrainica Research Institute
83 Christie St
Toronto, Ontario M6G 3B1
Canada
Teлефон: (416) 516-8223
Email: luc@lucorg.com; ucrainica@bellnet.ca

Будь ласка, випишіть Ваші чеки з пожертвами на: «Ucrainica Research Institute, Memo/Re: Mazepa Church Project». Цей інститут надішле Вам офіційну посвідку для сплачування канадських податків.